Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Сучасна проза » У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший 📚 - Українською

Андрій Хімко - У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший

223
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший" автора Андрій Хімко. Жанр книги: Сучасна проза.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 203
Перейти на сторінку:
відаючи про бойню, що почалася після вбивства сербами в Сараєвому спадкоємця Австро-Угорського трону Франца-Фердинанда… Де тільки не воювали брати! Пилип бився за Іранський Азербайджан, у Закавказзі з турками. Карпа кидала доля по західних фронтах, куди лише не передислоковували його, коли, бувало, лишався з десятками чи й одиницями щасливців між живими піхотинцями, поки нарешті потрапив він у кіннотники після Варшавсько-Івангородської операції, одержавши хреста “За доблесть”. Скільки висотала крові й нужа в траншеях і бліндажах! Скільки стекло її при трьох пораненнях! Воював у Східній Прусії, Польщі, Галичині, Буковині, де зазнайомився із “Союзом визволення України”. Усе втрачав і знову здобував у боях, бився і без зброї, поки доп’яв осідланого коня й гнучку гостру шаблю, з якою вже не розлучався до кінця отого смертовбивства. А трупів і поранених скільки обійшов, залишивши на путях війни! Гори ж їх лежало і позаду, і попереду! Півтора ж мільйони тільки вбито, а скільки поранено, контужено, затоптано...

Важко сказати, чим би те все скінчилося, коли б не зустріч із чигиринцями Явдокимом, а потім Левком. Вони допомогли Карпові заткнути багнета в землю, осягнувши чорне спустошення після війни імперії за нові загарбання в стражденних Галичині, Буковині, Білорусії, Східній Україні аж до Покубання та Передкавказзя.

Відступ царських військ із Галичини та Польщі, тяжке поранення Карпа, як і потім Явдокимове та Левкове, відкрили їм очі. Довершив усе Брестський мир, хоч він і не був надійним по листопадовій революції й заворусі в Німеччині. Комп’єнське перемир’я скінчило врешті, вгамувавши першу світову бойню, примару смерті й нівечення всього людського.

Чигиринці вирішили навідатися додому і йти самохіть воювати вже за свою волю із розрекламованим Миколою Кропив’янським з Чернігівщини, що наплював на своє царське підполковництво і організував армію іншого штибу. Чули вони і про таращанців на чолі з Боженком, і про сіверщан – із Черняком, і про богунців – зі Щорсом у Гайсині, як і про червоних козаків – із Приймаком.

Всього кілька тижнів пробув Карпо вдома, варячись у розмовах про землю, заводи й фабрики. Багато подій за цей період спочину відбулося у світі: заливало все повінню революції, що повалила ненависний усім царат, принесла звільнення поневоленим віками народам. “Тюрма народів” сконала, здавалося, назавжди! Відмова царя від престолу, мов громовиця в ясний день, впала і в Україну! Лютнева революція, як пожежа, запалила поневолених, а перехід влади до тимчасового уряду розбудив і надихнув надіями й жадобою до волі й людського життя мільйони! Ентузіазм у поневолених імперією землях був небачений! Додала оп’яніння, розброду, сум’яття, анархії та плутанини і Жовтнева революція, яку охрестили путчем і яка породила чимало всіляких страхів, у першу чергу, серед багатіїв, ненависних трудовому людові, бо вони не бажали передати трударям їхні ж багатства та знаряддя, землю та зиски з неї. А якщо ти трудящий, тобі слід лише прилучитися до червоних козаків, і ти вже борешся за власну землю і волю.

- Воля народам! Земля, чуєте ж, - селянам, тим, хто її обробляє! Заводи й фабрики – робітникам! – дзвенів голос Лесі Яремівни на мітингу, що стихійно виник під Камінною Горою в Чигирині. – Тартаки, черепичні, маслобійня – тим, що працюють на них! А кому ж би ще? – агітувала вона, переконуючи натовп.

- А церковний та соборний приходи кому ж? – допитувався хтось із натовпу уїдливо.

- Прихожанам! Кому ж іще? – відповіла, не ображаючись. – Вони самі по собі спустошіють, як люди опанують знаннями, а старші вимруть. Вони будуть музеями, де діти і внуки наші вчитимуть, як жили наші діди, батьки і ми з вами.

- Не хорони нас дочасно! - кричали старі обурливо. – Ще побачимо, хто кого хоронитиме! Ач якою бузувіркою отець Ярема нас порадував!

Розгоралися суперечки і в Карповій хаті, куди сходилися Пилип, Левко з Явдокимом та Леся з Килиною. Читали заяложені передруки “Іскри” і горнівські “Вікна”, привезені Варварою Хорунжою з Умані, старі листки “Української хати”, “Українського альманаху”, придбані на ринку.

Найбільше сперечалися про пореволюційні події, осуджуючи трибунали, інфляцію, махновщину і взагалі бандитизм, народження якого в Україні Левко відносив на карб “тюрми народів”. Згадували прихильно Леніна, Плеханова і Маркса, а Донцова, Петлюру, Міхновського, Винниченка, Мазепу, Грушевського, Єфремова, Петрушевича, Скоропадського критикували. Свою особисту думку про них мала лише Леся Яремівна, хоч і вона добре не розуміла, що було у них народним, а що - антинародним.

Суперечки вели про Черняка та Дубинського, отаманів Палія, Марусю, Шкуро, Зеленого та  про батька Махна; про києвокомунника Деборія-Мокрієвича, таємнодружинників Стефановича, Дейча і Бохоновського, які втекли від смерті з буцигарні, віддавши царським тортурам тисячі шабелівчан; про Раковського і П’ятакова, Григора Грінька і Петровського; про “воєнний комунізм” і Восьмий з’їзд РКП(б); про Червону Армію та козацтво. А спинялися на необхідності спільної боротьби проти білогвардійщини та банд за державну незалежність кожного народу…

Доходили думки, що перемагають наглі та ті, хто більш політично підступний, більш спритний у гаслах-лозунгах і відозвах, хто, хоч і облудно, береться за найболючіше народне і переконливіше доводить полегшу йому. У суперечках виходив переможцем Ленін з його велико-неділимими послідовниками, що у своїй програмі грав правом для всіх народів на повне виділення у самостійні держави із землями, заводами і фабриками.

У вогнищах і димах злочасся, у сутичках з бандами, в боях із чорними, білими та червоними силами в Україні проголошувались, отому всьому наперекір, чотири рятівних демократично-людських Універсали Центральної Ради – про устрій у своїй суверенній державі з власними порядками, грошима, банками, амбасадами, зв’язком, автокефальною церквою, справедливим майново-скарбовим і природним розподілом імперії.

Чигирин животів у своїй занехаяній закутині та глушині, горів на пні полум’ям ночами і днями. І не лише Ганні Янчисі, при відсутності Карпа, годі було второпати, хто і куди кличе їх, а й куди розторопнішим і обізнанішим за неї.

Якось у присутності Лесі Яремівни та Варвари Степанівни було вирішено, що Левко, Явдоким та Карпо подадуться разом з іншими селянами та міщанами з Чигиринщини до Примака, щоб піти за Леніним та його обітницями. Вияснилося, що Варвара Степанівна і є уповноваженою в Чигирині від УКП на організацію Червоного Козацтва.

Виїжджати домовилися через кілька днів. Наступного

1 ... 5 6 7 ... 203
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший"