Віктор Суворов - Беру свої слова назад

фронтах, погнався за дюжиною зайців, тому битва під Москвою мала для Червоної Армії кривавий фінал і особливих результатів не принесла. Деякі цим розповідям вірять. Але от пройшов рівно рік, і в кінці 1942 року виникла та ж ситуація: всі сили треба було кинути на один, головний, вирішальний напрям. Таким напрямком міг бути Сталінград. Там можна було здобути грандіозну перемогу. Але Сталінградська операція мала потужний пропагандистський успіх, а з точки зору стратегії завершилася без особливого блиску і сяйва. У полон потрапила лише одна звичайна німецька армія. А була можливість замкнути кільце навколо п'яти армій, дві з яких танкові. Всі п'ять армій можна було без жодних зусиль утримати в кільці. Пастку було легко закрити під Ростовом, там німецьких військ майже не було.

Влітку 1942 року німецькі танкові клини вирвалися далеко вперед, в передгір'я Кавказу, палива на повернення назад у них не було. Варто було перерізати вузький коридор коло Ростова, і тоді весь німецький фронт від Білого до Чорного моря впав би. У січні 1943 року. Справа в тому, що після втрати п'яти армій пробоїна в німецькій обороні була б настільки ж величезною, як і та, що на правому борту «Титаніка». Розв'язка після цього настала б протягом місяців, якщо не тижнів. Рана, нанесена в районі Сталінграда, була важкою, а от удар на Ростов був би смертельним. Але замість цього сили Червоної Армії знову були розпорошені на величезних просторах, на багатьох фронтах. І чомусь на цей раз Жуков не протестував, і чомусь не вимагав від Сталіна зосередити сили на одному вирішальному напрямку: або головні сили під Сталінград і далі на Ростов, або контрнаступ під Сталінградом не проводити, а всі сили - на Західний фронт, в район Ржева.

Сам Жуков операцію в районі Ржева відволікальною не вважав і так її не називав. 7 січня 1964 року він відправив лист письменнику В.Д. Соколову з описом підготовки Ржевсько-Сичевської операції в листопаді 1942 року:

«...Треба терміново підготувати і провести наступальні операції наших військ. У районі Вязьми потрібно зрізати Ржевський виступ противника. Для операції залучити війська Калінінського і Західного фронтів... я поїду до Пуркаєва і Конєва готувати контрнаступ Калінінського фронту з району південніше Білий і Західного фронту з району південніше Сичевка назустріч удару військ Калінінського фронту. Визначивши сили і склад військ, які необхідно залучити для ліквідації Ржевсько-Сичевсько-Білий угруповання противника, не втрачаючи часу, я виїхав у штаб командувача Калінінського фронту...»

(Георгій Жуков. Стенограма жовтневого {1957 р.) пленуму ЦК КПРС та інші документи. М., Міжнародний фонд «Демократія», 2001. С. 511).

В районі Ржева готувалася наступальна операція з таким же задумом, як і під Сталінградом, тільки більшого розмаху. Калінінський і Західний фронти повинні були ударами у збіжних напрямах зрізати Ржевський виступ. Військам двох фронтів належало зламати оборону противника. Їх ударні угруповання повинні були зустрітись у глибокому тилі супротивника й тим самим замкнути кільце оточення навколо основних сил німецької групи армій? Центр?. Жуков писав про наступальну операцію з абсолютно певними цілями. Він визнавав, що був ініціатором цієї операції, сам визначав кількість і склад військ для її проведення, сам її готував і проводив. У момент, коли Жуков писав цей лист, все, що стосувалося втрат Червоної Армії на війні, було покрито непроникним мороком державної та військової таємниці. Тому Жуков, не соромлячись, розповідав про свої задуми і плани. Він тільки не став говорити про результати. Він промовчав про те, що ніякого оточення німецьких військ не вийшло.

Коли після розпаду Радянського Союзу раптом випливли на поверхню цифри втрат при повній відсутності результатів, цю ганебну операцію терміново заднім числом віднесли до розряду відволікальних. Начебто спочатку тільки так і задумувалося: пошуміти, постріляти, німців полякати.

Але не в цьому річ. Справа в іншому: з'ясувалося, що крутий поворот у війні (нехай хоча б і пропагандистський) був досягнутий під Сталінградом, а Жуков на місці крутого повороту був відсутній. І в Москві, звідки йшли вказівки, його теж не було. Раптом відкрилося, що між собою ніяк не пов'язані два поняття: «найбільший стратег усіх часів і народів» і «крутий поворот у найбільшій з воєн».

Як же бути? Як пов'язати злам у війні з особистим внеском стратега в окреслений злам?

Довго ламали розумні голови, але додумалися. У нас уміють.

Рішення знайшли ось яке: ввести нову офіційну періодизацію війни.

Під Сталінградом - крутий поворот, від цього нікуди не втечеш. Цього не зміниш. Тоді ось що: так і будемо вважати, що крутий поворот був під Сталінградом у листопаді 1942 року, а під Москвою за рік до цього був ПОЧАТОК КРУТОГО ПОВОРОТУ!

От і все. Жуков у 1941 році під Москвою був. Ось під його геніальним керівництвом і було досягнуте головне: покладений ПОЧАТОК крутому повороту. А вже хто там через рік під Сталінградом цей крутий поворот завершував, не суть важливо. Головне, хто цей поворот починав. Головне, що вдалося пригвинтити Жукова до крутого повороту.

А найцікавіше зовсім не це.

Найцікавіше, що мертвий Жуков у своїх мемуарах чітко відреагував на зміни, що відбуваються. Двадцять один рік у дев'яти перших виданнях Жуков писав, що під Москвою в грудні 1941 року був розвіяний міф, а в десятому «найправдивішому» виданні мертвий Жуков раптом оголосив, що не міф він розвіював, а поклав початок крутому повороту війни.

– 5 -

Поспішаю повідомити, що до чарівних трансформацій мемуарів видатного полководця всіх часів і народів я теж маю деяке відношення. Я теж, так би мовити, руку приклав.

У комуністичній історіографії було прийнято війну проти Гітлера називати «Великою» і навіть «Вітчизняною». Ці назви комуністи пишуть з великої літери, А назва «Друга світова війна» вони писали з малої літери, Цим вони підкреслювали важливість війни на радянсько-німецькому фронті і повну неважливість тієї ж війни на інших фронтах. Неодноразово, наприклад, у другому розділі «Самогубства»