anwsxxz - Казкові злочини , anwsxxz

Частина 6. Три ведмеді

Місце події: затишний, проте надто казковий будинок серед приватного сектору. Недільний ранок.

Коли Едвард і Еллі прибули, поліція вже огородила територію. Сусіди говорили пошепки — то була сім’я, про яку ніхто нічого поганого сказати не міг. Батько, мати і прийомна донька.

Всередині будинку — тиша, яка кричала.

Сцена злочину:

Будинок був відтворений до абсурду точно за казкою “Три ведмеді”:

Три ліжка в дитячій — велике, середнє і маленьке.

Три миски з кашею — одна ще тепла.

Три стільці — один зламаний.

У вітальні на підлозі лежали тіла двох дорослих — чоловіка і жінки. Ретельно покладені, як у виставі: руки складені, очі закриті. Над ними — гаслова напис на стіні:
"Хтось сидів у моєму кріслі… і він досі тут."

Жива — одна:

У ванній кімнаті виявлено дівчину — блондинку 16 років, налякану, з розширеними зіницями. Вона не пам’ятала нічого.

— Як вас звати? — запитав Едвард, сідаючи поруч.

— Я… я не знаю. Вони називали мене… Золотоволоскою.

— Це ваші батьки?

— Я… думаю… так. Але я не пам’ятаю, як ми жили. Все наче з книги… як у кіно.

Вона дивилася на Едварда як дитина, що щойно прокинулася в чужому лісі.

Аналіз сцени:

Ні двері, ні вікна не зламані. Все інсценізовано. Отруєння. Те саме, що в театрі. Проте цього разу — жертви дорослі, а жива залишилася дитина.

— Ролі міняються, — пробурмотів Едвард. — У першій історії дитина зникла. В другій — краса вбиває. В третій — дитина є, але вона ніби частина гри. Тут — вона єдина, хто лишається живою.

Еллі додала:

— Відчуття, ніби кожна наступна сцена — це не просто злочин, а щось особисте. Зразок. Варіація.

Психологічне опрацювання:

Під час сеансу з психологом, дівчина повторює одну і ту саму фразу:

— “Мене знайшли у лісі. Я не просила бути Золотоволоскою.”

Потім вона додає:

— “Він казав, що справжні казки — це не вигадки. Це інструкції.”

Психолог відмічає дивний візерунок, який вона машинально малює на столі: спіраль, перетята лініями, що утворюють… силует ляльки.

Нове ім’я, новий фрагмент:

Еллі знаходить у старому фотоальбомі ім’я дівчини: Лілі Грейсон. Пропала сім років тому під час сімейної поїздки в ліс. Справа не була розкрита.

Едвард дивиться на фото.

— Золотоволоска — це лише роль. Але Лілі могла бачити більше, ніж пам’ятає.

Він відкриває книгу казок, яку знайшли поруч із ліжком дівчини. Вона відкрита на сторінці з підписом:

“Якщо ти не впишешся в історію — вона перепише тебе.”

 

Фінал частини:

У нічному кадрі: Лілі стоїть біля вікна лікарні. Вона шепоче сама собі:

— Він дивився, як я сплю. В масці ведмедя.

Камера від’їжджає назад, і в кутку лікарні — темна постать у сірому пальті дивиться на вікно.

 

Кінець частини 6. Продовження - у частині 7: "Пастка для вовка".

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍