anwsxxz - Казкові злочини , anwsxxz

У Лондоні береться до діла загадковий злочинець (чи група), котрий відтворює класичні казки як сцени злочинів. Молодий консультативний детектив на ім’я Едвард Мілтон, зі світлим розумом та любов’ю до літератури, розслідує ці справи разом зі своєю новою помічницею – журналісткою Еллі Томас.

Частина 1. Початок гри.

Ліс біля Гайд-парку, попри осінь, ще зберігав у собі дещо живе. Жовте листя шаруділо під ногами поліціянтів та журналістів, що зібрались навколо огородженої території. Еллі Томас дістала блокнот та зробила декілька коротких заміток. Вона працювала для невеличкого онлайн-видання, і ця справа мала можливість стати її проривом.

— Тіло ще не відшукано? — запитала вона у сержанта, який знаходився поряд.

— Не тіло. Дитина щезла,— відповів той. — Дев’ятирічна дівчинка. Мати каже, вона пішла гуляти у червоному плащі… й не повернулася.

Еллі вже хотіла перепитати, коли з-за її спини долинув спокійний, майже байдужий голос:

— Цікаво. Багряний плащ. Маленька дівчинка. Ліс. Як з казки, чи не так?

Вона обернулася. Перед нею стояв високий юнак у темному пальтi, з книжкою в руках. Його очі бігали по околиці, як сканер.

— І ви котрий? — обережно спитала вона.

— Едвард Мілтон. Консультативний слідчий. Поліція звернулась по допомогу. А ви — журналістка, певно, зважаючи на ваш блокнот, камеру та надмірну цікавість.

Він не посміхнувся. І не кліпнув.

— Так, — відповіла Еллі. — Еллі Томас.

Він показав у бік дерев.

— Ходімо. Там, начебто, плащ.

Сержант оглянувся, ніби бажав щось заперечити, але промовчав. Едвард пішов уперед — без дозволу, без барикувань. Еллі пішла слідом.

На гілці дуба, трохи далі всередину, висів дитячий червоний плащ. Він був охайно розгорнутий, наче театральна завіса.

— Хтось повісив його навмисне,— тихо промовив Едвард. — Гляньте на розташування. Не зірвався та не загубився. Це картина.

— Ви маєте на увазі… хтось поставив це?

— Саме так. Як у історії. “Червона шапочка”. Гай. Дитина. І, щонайімовірніше, “вовк”.

Еллі здригнулась.

— Ви гадаєте, що лиходій наслідує казки?

— Я гадаю, що він бавитьсяз нами, — Едвард відповів спокійно. — І це тільки старт. Він бажає, щоб ми побачили, впізнали, розгадали. Інакше не було б сенсу в цій… театралізації.

— Та чому? Хто це чинить?

Едвард на мить замовк, дивлячись в глиб лісу.

— Той, хто вірить, що казки — це не просто вигадки. А перестороги. Можливо, він бажає, щоб ми знову почали їх слухати.

 

Кінець частини 1. Продовження — у Частині 2: «Дзеркало казок»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍