anwsxxz - Казкові злочини , anwsxxz

Частина 2. Дзеркало казок.

Особняк родини Крейвен височів на пагорбі, наче з картини: білі колони, вікна з вітражами, доглянутий сад. Але сьогодні цей будинок випромінював жах. За різьбленими дверима, у дзеркальній залі, поліція оглядала тіло міс Елізабет Крейвен — мільйонерки, власниці косметичної імперії Craven Cosmetics.

Жінка лежала на килимі, в руках — флакон парфумів. Перед нею — здоровенне дзеркало в золоченій рамі. На ньому, червоною помадою, було написано: “Хто найчарівніша?”

- Яка люта іронія, - прошепотіла Еллі, яка щойно зайшла разом з Едвардом. Це ж як у "Білосніжці".

- Не просто іронія, - відповів Мілтон, схилившись над тілом. - Це зумисне. Отрута у флаконі, люстро, напис - усе ретельно добереться. Це друга сцена його театру.

- Чи гадаєте, це той самий злочинець?

— Безперечно. Він володіє темою. Він бавиться з міфами, що ми вже не сприймаємо всерйоз.

Едвард зосереджено вивчив дзеркало. Смуги помади виявились нерівномірними, наче той, хто їх залишив, квапився. Він стер фрагмент надпису й освітив поверхню кишеньковим ліхтариком.

— Цікаво. Відбитки — жіночі, рясно намазано косметикою, яку не їдять. А отрута — рицин. Доза надзвичайно вивірена. Не виглядає як випадковість або спалах емоцій.

— Хто міг би таке вчинити?

— Отож, розберемося.

Родина Крейвенів:

1. Донька – Софі (21):
Красива, холодна, успадкувала частку бізнесу. Часто сварилась із матір’ю, бо та змушувала її бути "ідеальною обличчям бренду". Алібі: була в тренажерному залі — одна.

2. Сестра – Маргарет (45):
Колишня модель, нині тінь у тіні Елізабет. Завжди заздрила їй успіху, але залишалась поруч. Алібі: каже, що дрімала в кімнаті для гостей.

3. Особистий косметолог – Рейчел (35):
Фанатична прихильниця бренду. Була віддана Елізабет, та останнім часом стала непомітною. Алібі: каже, що готувала нову серію кремів у лабораторії.

Едвард оглянув кабінет. На письмовому столі знайшов роздруківку електронного листа. У ньому хтось погрожував «розкрити правду» і підписався як “Біла маска”.

— Бездоганно спланований сюжет, — прошепотів Мілтон. — У кожної був свій резон. Але найбільше вабить... дзеркало.

Він наблизився й постукав у шибку.

— Подвійне. За ним — порожнеча.

 

— Схованка?

Едвард обережно натиснув на рамку — частина дзеркала відкрилась, виявивши маленьке заглиблення. У ньому — старий компактний записувач. На ньому — одне аудіоповідомлення.

Він увімкнув його.

“Казки — це лише віддзеркалення того, ким ми є. Вона вважала себе найпрекраснішою. Але у кожної королеви — своя отрута. Скоро всі побачать правду...”

Голос був штучно змінений.

Пізніше того вечора:

Едвард з Еллі розташувалися у кав'ярні навпроти маєтку. Детектив спокійно роздумував:

— Знаєш, що найдужче мене непокоїть?

 

— Що?

— Відсутність підпису. У попередній сцені був натяк на казку. Тут — вже персоналізована вистава. Він адаптується. Грає ролі. Це вже не просто вбивця. Це режисер.

— Як ви його знайдете?

— Я не знайду його. Він знайде мене. Питання — у якій ролі я маю бути, щоб виграти гру.

 

Кінець частини 2. Продовження у частині 3: "Історія з гратами".

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍