Love - Коли світ говорить шепотом, Love

Тієї ночі її голос був інший. Ніби старша музика — та, що лунає не з радіо, а з глибини душі. Повільна. Обережна. Трохи сумна.

— Ти, мабуть, колись запитаєш мене про нього, — сказала вона. — Про твого тата.

Я завмер. Навіть крізь товщу світу я відчув, як її серце здригнулося.

— Він був… особливий. Не ідеальний. Але той, хто навчив мене вірити в диво. Навіть якщо це диво тривало недовго.

Вона довго мовчала, і я чув, як її дихання збивалося, наче між словами застрягли спогади.

— Ми сміялись, як діти. Мріяли, як підлітки. І одного дня він пішов. Не зі злом. Просто… не витримав правди. А може, просто ще не вмів любити так, як потрібно було мені.

Я відчув, як її біль оповив мій маленький світ. Як тінь, яка проходить крізь сонце. Але я не боявся.

Бо в її словах жила правда. І в цій правді була сила.

— Але знаєш, — прошепотіла вона наприкінці, — ти не його половина. Ти — цілий. Цілий світ. І я дякую йому за те, що ти є.

Я послав їй тепло. І в той момент ми мовчки домовились: більше жодних тіней. Тільки світло.

---