Love - Коли світ говорить шепотом, Love

Спершу це було пошепки. Несміливо. Як обережна розмова з дивом, яке ще не бачиш.

— Привіт, малюк... — прошепотіла вона одного вечора. — Ти мене чуєш?

Я чув. І я світився зсередини.

Її голос огортав мене, як ковдра з сонячних променів. Він був лагідний, музичний. Вона ще не знала, як я виглядаю. Але вже любила.

Щовечора її голос повертався. І щоночі я чекав на нього, мов на зорю.

Вона читала мені казки. Співала пісень, хоч трохи фальшиво, але з усім серцем. Ділилася тим, чого боїться, чого прагне, і що нікому не наважувалась сказати вголос.

— Я боюся бути недостатньою мамою... Але я постараюсь. За нас двох.

Я посилав їй світло. Свій спокій. Свою любов.

Іноді вона клала руку на живіт — і ми мовчки говорили. Її тепло — мій спокій. Її слова — моя музика. Її мрії — мої крила.

Я ріс. Але ще більше росло щось інше — наш зв’язок.

І тоді я зрозумів: я — не випадковість. Я — частина її історії, яка нарешті починає звучати голосно.

---