Маринка Черемних - Пароль підібраний- ти мій!, Маринка Черемних

- Щось сталося?- майже тихим голосом запитала я, дивлячись в очі і придушуючи у собі бажання розглянути його тіло, а дивитися там є на що

- В медичному добре вчилася?- до чого це питання?

- Допустимо

- Оброби мені рани на спині... будь ласка- Вадим підвівся та підійшов до мене. Його запах знову вдарив мені в носа

- Аптечка де?- запитала я та відразу ж сконцентрувалася на роботі

- На столі, ванна... ну щоб там руки помити...- я перебила його

- Поки що антисептика буде досить. Лягай на живіт- сказала я та обробила руки антисептиком. Повернулася обличчям до чоловіка, який спокійно лежав на дивані. Його спина була в якихось порізах, таке як його хто навмисне різав ножем по ній. Тату... два крила середнього розміру були набиті на лопатках. Я вдихнула, видихнула та почала обережними рухами промивати рани

- Буде боляче, але я зроблю все, щоб тобі було комфортно- руки не трясуться, це вже добре. Я промила всі рани, нанесла на руки мазь та почала втирати у спину, щоб ниючий біль його хоч трішки не турбував

- Все, можеш ще трішки полежати, щоб мазь ввібралася у рани- я встала з дивана та підійшла до аптечки. Поклала все на свої місця та повернула її на місце. Я розвернулася на носочках до чоловіка, який розглядав мене. На мені і досі була та ж сама піжама

- Що такого цікавого побачив?- запитала я та сіла на пуфик біля дивана

- Тебе, ти ще та загадка. Я трішки здивувався, коли прийшов тебе викрадати, інша на твоєму місці вже тікала б світ за очі, а ти... Тут, ще й рани мені обробила. Дякую велике- промовив чоловік. Хочеться у нього все детально розпитати і відчуваю, що нас чекає попереду велика розмова.

***

Хто ж ця маленька Яна для Вадима? 

Все дізнаєтеся у наступній главі)))