Маринка Черемних - Пароль підібраний- ти мій!, Маринка Черемних

4 частина. Аліса

- Нема за що, можеш звертатися- я легенько посміхнулася та продовжила:- А... що це в тебе за рани? Просто, в мене таке відчуття, що тебе хтось різав ножем, хоча від нього вони будуть значно більшими- чоловік важко видихнув. 5 хвилин мовчав, а тоді почав говорити:

- Ніхто мене не різав. Це сталося місяць тому. Моя машина була замінована, про це мені повідомив мій друг, але далеко втекти мені не вдалося, так само як і йому. Уламки скла посипалися на нас з ним, ось тобі і результат- мої очі стали круглими. Що йому довелося пережити за ці роки...

- Здається, я здогадуюся, чия це робота- кров повільно закипала у моїх жилах

- Так, ти все вірно думаєш. Можна вставати?- я кивнула та підвелася з пуфика

- Рани вже не такі глибокі, як були. Тому, гадаю, що ще пару днів і вони повністю заживуть- сказала я та прикрила рот рукою. На вулиці була глибока ніч, а я і досі не хотіла спати, що взагалі на мене не схоже. Вадим так і продовжував ходити голим переді мною. В моїй голові було дуже багато питань до нього, але я навіть зайвий крок боялася зробити у його присутності. Тепер це не той Мазуренко, що колись був, він надто сильно змінився

- Запитай- ошелешив мене Вадим

- А як ти...?

- Я по обличчю бачу людей, які хочуть щось запитати у мене. І те, що я тебе викрав, не робить мене святим. Тому, можеш ставити мені питання, але в межах розумного, не хочу, щоб між нами були непорозуміння- чоловік сів назад на диван та поплескав по місцю поруч з собою. Я мовчки сіла біля нього

- Ким тобі приходиться маленька?

- Вона моя племінниця. В мене є сестра двоюрідна, яка покинула її, коли Яні було 1,6. З тих пір я виховую її- жах. Як можна таку принцесу покинути?

- А її батько?

- А її батько багата людина, мажор, якому на той час не було ніякого діла до дітей. Я й невпевний, що зараз вони у нього є і він їх виховує- сказав він

- Як довго ти йшов до помсти за смерть своїх батьків?- він перевів на мене погляд, яки говорив мені, що "Ти зайшла на заборонену тему", але мені треба знати про нього більше. Він знову почав зачіпати моє серце

- 5 років. У 23 ми з друзями вийшли на їхній слід та помстилися. Тоді я отримав своє перше поранення у передпліччя, навіть слід ще є- показав пальцем на праве передпліччя.- Але твій татко вдало від мене ховався... до цього часу. Його я ловив найдовше і таки спіймав

- Я хочу розібратися та покарати винних у смерті мами- тихо промовила я після тиші між нами та опустила очі, в куточках яких вже зібралися сльози. Теплі пальці Вадима охопили моє підборіддя та повернули до себе:

- Я тобі обіцяю, що зроблю все, щоб ти розібралася у цьому. Хоч я і знаю все про той день, але зараз тобі не буду розповідати про нього, на це є свої причини, повір- тихо сказав Вадим, дивлячись мені прямо в саму душу

- Дякую. Ти навіть не уявляєш наскільки мені потрібно це знати- я приклала руки до своїх щік та витерла сльози, які зрадницько покотилися при цьому чоловікові

- Повір, знаю

- Що означає твоє тату?- мені воно дуже сильно сподобалося. Хоч я і проводила руками по ньому, але все ж хотіла б провести ними під час... ой йой, щось найшло на мене і думки пішли не в те русло

- Я його зробив після першої перестрілки з кривдниками моїх батьків. Для мене особисто воно означає, що ніхто не зможе обрізати мої крила, навіть якщо я зазнаю поразки у великому бою- коротко та ясно для мене відповів він

- Дівчина є?

- Ні. На моєму серці стоїть надійний пароль, який ще жодна дівчина не підібрала- і в цей момент ми одночасно глянули один на одного. Чомусь серце нестримно билося від його погляду. Так і хотілося знову заритися руками у його волосся, воно у нього завжди було таке гарне і впевнена, що на дотик воно таке ж гладеньке

- А я завтра їхатиму з Яною на шопінг? Це ти за неї казав?

- Так. Якщо тобі не важко, допоможеш їй та водночас і мені оновити її гардероб, бо я її іноді трішки не розумію- я тихо засміялася

- Без питань- сказала я

- Ходімо, я покажу тобі твою кімнату на невизначений термін- я кивнула, ми синхронно піднялися з дивану та вийшли з кабінету. Ми піднялися на 2 поверх, Вадим відчинив двері однієї зі спалень та пропустив мене вперед

- Ванна знаходиться за цими дверима- показав на інші двері у кімнаті.- Кухню ти вже бачила, вітальню теж, кімнату малої, кабінет... Не заблудишся?

- Ні, все добре, дякую

- Не дякуй мені- сказав чоловік та присів на край ліжка,- я на це не заслужив. Викрав тебе посеред ночі для того, щоб помститися твоєму батькові. Я навіть не думав, що у нього є така красива донька, він не заслужив бути твоїм батьком, на його руках багато крові невинних ні в чому людей. Дивлюся на тебе і не розумію, чому ти і досі в його полоні?

- Це важко сказати- я сіла майже біля нього,- після смерті мами, я була в глибокій депресії, з якої ледве вибралася. Єдині люди, які тримали мене на цьому білому світі- це дядько Олексій та Єва, заради них я зараз жива, а не мертва. Він заборонив мені з ними спілкуватися, але я прикривалася подругою, щоб тільки ходити до них. Не можу без них, вони моє все. Якби він дізнався про наші таємні зустрічі, їх би вже не було в живих. А я трималася до останніх сил. Не раз хотіла втекти від його збоченців, ну тобто охоронців, які тільки те й робили, що пропонували секс. Я не знаю, як я все це витримала. І хочеш ти це почути від мене чи ні, але я вдячна тобі, що ти викрав мене. Хоч я і розумію, який великий ризик є попрощатися з життям, але хоч помру тут, а не в тій тюрмі

- Ти не помреш, навіть не думай про таке!- на підвищених тонах сказав Вадим.- Завтра до твоїх рідних буде приставлена охорона, як я тобі і обіцяв. І якщо все піде гладко, то на днях я спробую тобі організувати тут зустріч з ними

- Гаразд, я буду чекати, дякую- він несподівано взяв мене за руку та підсунув ближче до себе

- Як гадаєш, твоя сестра та Яна знайдуть спільну мову?- тихо запитав чолвік та заправив пасмо мого волосся за вухо. Теплі пальці затрималися на волосся трішки на довше

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍