Дроянда - Проклята душа, Дроянда

Лія сиділа у старому кабінеті своєї матері, перебираючи пожовклі аркуші паперу. Вона знала, що відповідь десь тут. Бабуся завжди була загадкою для неї. Мама ніколи не говорила про неї багато, лише казала, що минуле має залишатися минулим.

Але зараз вона розуміла — це не просто забута історія. Це частина її самої.

Лія знайшла старий альбом і, відкривши його, побачила жінку з темним волоссям і пронизливими очима. Вона виглядала молодою, але водночас такою мудрою, ніби прожила сотні життів.

— Ось ти яка, — прошепотіла Лія.

Зі сторінки на неї дивилася Віолетта Маренова — її бабуся.

Під фото був запис, зроблений тонким, витонченим почерком:

"Остання з роду. Та, що бачить за межами реальності."

Лія різко підвела голову. Остання з роду? Що це означало?

Вона перебирала документи, аж доки не знайшла старий щоденник. Його обкладинка була зношена, а сторінки потріскали від часу. Вона відкрила його навмання і прочитала:

"Моя мати померла, як і всі до мене. Ми — ті, хто бачить інший світ. Але за цей дар завжди платимо високу ціну. Моя дочка не повинна дізнатися правду, бо якщо вона дізнається, її доля буде запечатана."

Лія відчула, як холод пробігся її спиною

— Отже, мама знала, що я можу успадкувати це… — прошепотіла вона.

Двері позаду неї скрипнули.

Голос Ейдана змусив її здригнут— Вона була тією, хто намагалася розірвати моє прокляття.

 Він підійшов ближче, подивився на щоденник і похмуро зітхнув.

— Віолетта Маренова… Я чув це ім’я.

Лія здивовано глянула на нього.

Ейдан поглянув на портрет і його обличчя спохмурніло.

— Вона була тією, хто намагалася розірвати моє прокляття.

Тиша, яка зависла в кімнаті, здавалася майже відчутною. Лія відчула, як серце закалатало ще швидше.

— І що сталося? — запитала вона, ледве дихаючи.

Ейдан відвів погляд

— Вона не змогла… І за це заплатила найвищу ціну

Лія стиснула кулаки.

— Значить, я доведу справу до кінця.

Ейдан різко повернувся до неї, його очі сповнилися тривогою.

— Ти не розумієш, у що вплутуєшся, Ліє. Це небезпечно.

Але Лія вже зробила свій вибір.

-Якщо в мені є сила, я використаю її. Я не дам цьому прокляттю зруйнувати ще одне життя.

Знадвору здійнявся вітер, хитаючи дерева, ніби сама ніч дослухалася до їхньої розмови.

Лія ще не знала, що її рішення змінить усе.