Дроянда - Проклята душа, Дроянда

Лія мовчала, переварюючи слова Ейдана. Її серце калатало, а в голові вирували тисячі думок. Він був проклятим, створінням, що існувало між світами… Але ж чому вона могла його бачити?

Вона стиснула книгу в руках і, нарешті, наважилася сказати:

— Бабуся з маминої сторони… Вона була відомою… Це означає, що мені передалися її сили, чи не так?

Ейдан підняв на неї погляд, в якому проблиснуло щось схоже на розуміння.

— Хто була твоя бабуся?

Лія нервово ковтнула.

— Вона була провидицею. Магинею, яку всі боялися. Але мама ніколи не говорила про неї багато… Вона казала, що це минуле, до якого не варто повертатися.

Ейдан відступив на крок, ніби обмірковуючи почуте.

— Якщо це правда… — його голос став тихішим. — Ти могла успадкувати її дар. Це пояснює, чому ти мене бачиш.

Лія відчула, як всередині зароджується страх, але й дивне відчуття сили.

— Але чому мама приховувала це від мене?

— Можливо, вона хотіла тебе вберегти. Магія завжди має свою ціну.

Лія вперлася в нього поглядом.

— Але якщо в мені є сила… Я можу допомогти тобі, чи не так?

Ейдан заплющив очі, його обличчя затьмарила тінь болю.

— Я не знаю, Ліє. І боюся, що відповідь тобі не сподобається.

Вітер за вікном здійнявся, ніби сама ніч дослухалася до їхньої розмови. Лія зрозуміла: вона більше не може тікати від правди. Якщо в ній є сила — їй доведеться з’ясувати, що це означає… і яку роль вона має зіграти в історії Ейдана.