Немеш Іван - Світ Звіролісу, Немеш Іван

— Я прийшла, щоб знову відновити мир, — твердо відповіла Міла. — Розкол між вами та травоїдними руйнує цей світ. Якщо ви об’єднаєтеся, все може змінитися.

Галявина наповнилася глузливим сміхом.

— Об’єднатися? — прогарчав тигр із розірваним вухом. — Щоб вони знову ховалися в кущах, поки ми голодуємо?

— Ми сильніші, — додав вовк із пронизливими жовтими очима. — Ліс належить тим, хто здатен його контролювати.

Міла відчула, як її серце стискається, але вона не здалася.

— Сила — це не контроль, — сказала вона. — Це здатність захищати всіх. Ви могли б працювати разом, як це було раніше.

Арун підняв лапу, зупиняючи бурління в натовпі. Він уважно дивився на Мілу.

— Якщо ти хочеш миру, доведи, що твоя рішучість справжня. Передай травоїдним наше послання: ми готові до перемир’я, але тільки якщо вони визнають нас вищими. Ми вимагаємо, щоб вони схилилися перед нами й залишили найкращі території для хижаків.

Міла відчула, як її всередині закипів гнів.

— Це несправедливо! — вигукнула вона.

— Справедливість? — проревів ведмідь. — Ліс працює за своїми законами: сильний виживає, слабкий кориться. Передай їм це, якщо хочеш, щоб ми хоч на мить подумали про мир.

Багряник тихо прошепотів їй:

— Не сперечайся зараз. Ми повинні піти.

Міла зціпила зуби, але погодилася. Вона зробила крок назад, кивнула Аруну й пішла з галявини разом із лисом.

Дорога до території травоїдних була такою ж складною, але зовсім іншою. Світло знову почало пробиватися крізь дерева, і хоч земля була пересохлою, тут панувала тиша й відчувалося трохи спокою.

Міла побачила їх: оленів, зайців, ланей, птахів, які сиділи разом на зеленій галявині. Їхній лідер, білий олень на ім’я Еліон, виглядав втомленим, але його очі сяяли мудрістю.

— Міла, — привітав він її м’яким голосом. — Ми чекали тебе.

— Ви знали, що я прийду? — запитала вона здивовано.

— Ліс шепоче нам, — сказав він. — І зараз він шепоче про загрозу, що насувається.

Міла зробила глибокий вдих і розповіла їм про умови хижаків. Галявина наповнилася обуреними вигуками.

— Як ми можемо схилитися перед ними? — обурився старий заєць.

— Вони хочуть забрати наші землі! Ми й так ледве виживаємо! — додала молода лань.

Еліон підняв голову, змусивши всіх заспокоїтися.

— Це була їхня умова? — запитав він Мілу.

— Так, — відповіла вона. — Але це не вирішить нічого. Це тільки посилить ворожнечу.

Олень замислився, а потім сказав:

— Ми не можемо прийняти таку пропозицію. Але якщо вони хочуть довести, що їхня сила справжня, нехай виконають наші умови.

— Які умови? — запитала Міла.

Еліон підійшов ближче, й у його очах з’явився блиск:

— Ми кинемо їм виклик. Нехай доведуть свою силу без кровопролиття. Ми зможемо знайти рішення, якщо вони погодяться на змагання. Три дні випробувань. Якщо вони переможуть, ми схилимося. Але якщо ні — вони мають відмовитися від своїх домагань.

Міла здригнулася.

— І ви впевнені, що це спрацює?

— Якщо вони відмовляться, то це покаже їхню справжню природу, — відповів олень. — А якщо погодяться, у нас буде шанс.

Міла зрозуміла, що їй знову доведеться повертатися до хижаків, щоб передати нове послання. Вона знала, що шлях до миру буде довгим і небезпечним, але зупинитися було вже неможливо.

Вони йшли вузькою стежкою через густий ліс. Тиша між ними тривала довше, ніж зазвичай, і, хоча вони вже пройшли цей маршрут раніше, тепер тягар місії здавався набагато важчим.

Міла озирнулася на лиса, який ішов поряд із нею, його погляд був спрямований уперед. Нарешті вона наважилася запитати:

— Багряник, ти хижак. Чому ти так активно підтримуєш мене? Це ж твій світ, і ти міг би стати частиною тієї сили, яку вони прагнуть утвердити.

Лис зупинився й повернувся до неї. Його очі здавалася глибокими, як зоряне небо, і в них читався сум.

— Ти права, я хижак, — почав він. — Але хіба це визначає моє серце?

Міла здивовано нахилила голову.

— У Звіролісі хижаки завжди вважалися сильними, тому що вони полюють. Але я знаю, що сила — це не тільки міць, це і здатність вибирати правильний шлях.

Він підійшов ближче, його голос став тихішим, але більш наполегливим.

— Коли ти вперше прийшла до нас десять років тому, ти змінила моє уявлення про цей світ. Я побачив, що мир можливий, навіть якщо здається, що всі навколо тебе проти цього. Але зараз я бачу, як усе, що ми побудували, руйнується. Хижі й травоїдні тварини роз’єднані, а ліс, який колись був моїм домом, стає чужим.

— Тобто ти хочеш повернути мир через особисту вигоду? — запитала Міла, бажаючи зрозуміти більше.

Багряник усміхнувся, хоча в його усмішці була гіркота.

— Можливо. Мій дім — це весь ліс, не лише сторона хижаків. Якщо ми продовжимо боротися, ліс загине. А я не хочу бути тим, хто побачить його загибель.