Роман Олійник (Argonayt) - Злопам’ятна Абатиса, Роман Олійник (Argonayt)

– Де саме, невже в самому пеклі? – тепер вже не зумів стримати здивування я.

– На щастя ні, – подав голос кардинал Фелліні і зажурено зітхнувши пояснив. – Однак світ з якого прийшли дракайни знаходиться під владою одного з найближчих прислужників самого Князя Темряви.

– Як це прийшли? – не зрозумів спантеличений Алонсо. – Звідки?

– Нам достеменно невідомо як все це працює, але на землі існують такі місця де можна здійснити перехід між нашим та чужинськими світами. Це своєрідні брами чи ворота крізь які можна потрапити в потойбіччя. Один з таких проходів знаходиться на цьому острові.

– Як справедливо зазначив Його Преосвященство, – знову приєдналася до розмови абатиса, – ми не знаємо як саме діють ці ворота, але на основі багатолітніх спостережень можемо з впевненістю сказати, що такі відкриття проходу трапляються вкрай рідко. Востаннє це трапилося понад тридцять років тому. Тоді у наш світ проникнув невеличкий загін рептилій, яких ми легко знищили.

– То виходить ваш монастир це така собі сторожова застава? – запитав я.

– Саме так, – підтвердила мій здогад матінка Жозефіна. – Обитель Блаженної Матері Терези засновано для того, щоб вести спостереження за брамою і винищувати всіх тих почвар що проникнуть крізь неї.

А чому монастир жіночий, а не чоловічий? – поцікавився іберієць. – Не прийміть це за образу, матінко настоятельнице, але в міцних чоловічих руках навіть звичайний меч завдасть більше шкоди ворогу чим це може зробити тендітна монашка.

– Не радила б вам недооцінювати сестер-послушниць, – невдоволено поджеркотіла абатиса. – Більшість з них своєю бойовою майстерністю не поступлять гвардійцям Його Преосвященства. Та справа навіть не у фізичній силі і військовому вмінні, а в тому, що як показав досвід, дракайни поміж всього іншого володіють ще й деякими магічними навиками. Ці чари згубно діють на чоловіків та практично не відчутні жінками. Тому ієрархи нашої святої церкви давним-давно і вирішили, що монастир має бути – жіночим.