Nebula - Відьма на мільйон, Nebula

Розділ 5. "Магія на камеру" "Найскладніше для відьми -приховати магію, коли серце хоче її проявити" -Записки досвідченої чаклунки

 

"І сьогодні ми з вами приготуємо чарівну маску для обличчя з..." - я запнулася, відчуваючи на собі пронизливий погляд Северина. Він сидів за камерою і спостерігав за зйомкою з виразом обличчя шкільного інспектора.

 "Чарівну?" - він підняв брову.

 "Чудодійно," - виправилася я. - "З натуральних інгредієнтів."

" Набагато краще." 

Я подавала бажання кинути в нього жменю лаванди. Хоча, можливо, це б його заспокоїло. І мене теж.

"А тепер додаємо мед і..." - раптом баночка з медом вислизнула з моїх рук і зависла в повітрі. Просто зависла. На камеру.

 Северин схопився з місця, але я встигла першою - схопила баночку і нервово розсміялася. "Нова система кріплення для зйомок! Правда любий?"

 Звісно... кохана," - процідив він крізь зуби.

Після п'ятої спроби запису (під час якої трави самі стрибали в миску, свічки спалахували без сірників, а Мефістофель почав світитися в темряві), Максим не витримав.

 "Досить!" - він вимкнув камеру. - "Що це було?"

"Магія посилюється," - зізналася я. "Зазвичай я можу її контролювати, але зараз... Здається, прокляття впливає і на мої сили."

 "Чудово," - він провів рукою по волоссю, роблячи його ще більш спокусливо розкуйовдженим. - "І що тепер?"

 Є один спосіб..." - завагалася. - "Але вам це не сподобається."

"Мені вже нічого не подобається."

 "Нам потрібно провести ритуал. Разом."

 "Якийсь ще ритуал?"

 "На встановлення магічного зв'язку. Це допоможе мені краще контролювати силу і, можливо, прискорить заняття прокляття."

 Він подивився на мене довгим поглядом. "І що для цього потрібно?"

 "Ну..." - я дістала з шухляди старовинну книгу. - "Трохи вашої крові..."

 "Що?!"

 "Просто крапля! І місячне світло, кілька свічок, і впродовж деякого часу тримати магічний зв'язок. 

Він помовчав, а потім несподівано розсміявся. "Знаєте, міс Вишневська, якби я не бачив сьогодні літаючий мед і сяючого кота, я подумав, що ви просто намагаєтеся зі мною флітувати."

 "Я не..." - почала я, але він перебив мене.

 "Добре. сьогодні вночі. Але якщо це не спрацює..."

 То що? Розповісте всім, що я відьма? Після того, як ваша кавоварка почала співати оперу?"

"Як варіант!"

 Він посміхнувся, і цього разу його посмішці було щось нове. Щось, від цього моє серце пропустило удар.

 "Ні. Тоді я візьму справу в свої руки."

 "І що це має означати?"

 "Побачите," - він прямував до дверей, але на порозі зупинився. - "До речі ваш светр..."

 "Що з ним?"

 "Він щойно змінив колір на рожевий."

 Я подивився вниз - мій улюблений чорний светр дійсно став яскраво-рожевим.

 "От же ж..." - пробурмотіла я, коли двері з ним зачинилися. 

Мефістофель, який все ще трохи світився, стрибнув мені на коліна.

 "Навіть не починай" - попередила я його. "Це просто ритуал. Нічого особливого."

 Кіт муркнув щось, Що підозріло нагадувало "ага звісно".

 а щоденника бабуся з'явився новий напис: "Найнебезпечніші ритуали ті, де магія серця сильніша за магію крові."

 "Бабусю" - прошепотіла я, - "здається я в халепі."

 І чомусь мені здавалося що це тільки початок.

Чому запитань більше ніж відповідей, але це теж запитання, на яке я не мала відповідь.

Відповіді, це те що було мені потрібно на даний момент, і я це прекрасно розуміла, але всіляко відкидувала ці думки.

За цими роздумами, я непомітно для себе заснула.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍