Олена Вал - Різдвяні історії, Олена Вал
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Німеччина, Гамбург, 2018 рік
Після тривалої операції, Лілія повільно відкрила очі. Палата була напівтемною, світло надходило лише через вікно, де виднівся зимовий Гамбург. Її мама, Світлана, сиділа поруч, тримаючи її за руку. На мить усе здавалося незвичайно тихим, але потім Лілія помітила дивний шум. Вона нахилила голову, намагаючись зрозуміти, що це за звуки.
Лікар у білому халаті увійшов до палати. Він був високим, із доброзичливою посмішкою, і почав говорити німецькою. Поруч стояв перекладач.
— Guten Morgen, Liliya. Wie fühlen Sie sich? — запитав лікар.
Перекладач швидко переклав: — Доброго ранку, Ліліє. Як ти себе почуваєш?
Лілія подивилася на лікаря, потім на маму, і ледь чутно відповіла: — Я… чую? Це… це звук?
Світлана посміхнулася крізь сльози і стиснула руку доньки.
— Так, це звук, моя дорога. Ти чуєш!
Лікар продовжив, і перекладач пояснив: — Це ваш перший досвід із слуховим апаратом. Ми будемо поступово налаштовувати його, щоб ви звикли до нових звуків.
Лілія повільно кивнула. Звук був незвичним: шум далеких машин, кроки медсестри в коридорі, навіть дихання мами поруч. Всі ці звуки зливалися в щось нове й незвідане. Але це було неймовірно.
— Mama… — прошепотіла Лілія, — я чую твій голос.
Світлана не стримала сліз і притиснула доньку до себе.
— Моя дівчинко, я так рада за тебе. Це чудо.
Лікар знову звернувся до Лілії через перекладача: — Ви дуже сильна дівчинка. Але хочу бути чесним: слуховий апарат — це те, з чим вам доведеться жити завжди. Ваш слух неможливо відновити повністю через важку травму.
Лілія нахилила голову і трохи насупилася. Її маленькі пальці торкнулися слухового апарата, що акуратно кріпився за вухом. Вона мовчала кілька секунд, перш ніж тихо сказала: — Але я все одно чую. Це головне, правда?
Світлана кивнула, обіймаючи доньку.
— Так, моя маленька. Це головне.
Перекладач і лікар обмінялися поглядами і усміхнулися.
— Ви зможете повернутися додому перед Різдвом, — додав перекладач. — Лікар вважає, що це найкращий подарунок для вас усіх.
Лілія подивилася у вікно, де починали падати легкі сніжинки, і ледь чутно прошепотіла: — Дякую. Дякую всім.
У її очах блищали сльози — не лише від радості, а й від змішаних почуттів. Вона знала, що її життя змінилося назавжди. Але в той самий час вона розуміла, що цей новий світ звуків — це її новий шанс. І це був її справжній різдвяний подарунок.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Різдвяні історії, Олена Вал», після закриття браузера.
