Сергій Олексійович - Знайти дівчину за сто днів , Сергій Олексійович

Як людина хоче для вас щось зробити, то ви їй не байдужі. А ще, наприклад я помічав таке. От я пишу вірші, а деякі пані намагається мені допомогти та пишуть, як краще їх можна зробити. Це наче, як піклування таке про мене. Мені так здається, що треба бути вдячним тим, хто намагається робити нас краще!

Бачив сьогодні Д. Вона була чимось зайнята на своїй роботі. І така вона була засмучена чимось здається. Та мені якось соромно про щось в неї питати. З іншими залюбки. А як вона поруч, то уся моя сміливість десь зникає. Чому так? Кажуть перший ознак кохання у чоловіка, то несміливість по відношенню до свого об'єкта кохання, а в жінки все навпаки. Цікаво чому саме так??

31 жовтня.
День дванадцятий.

Люди бувають справжні та несправжні. Таких помітно тільки, коли вони з кимось спілкуються. Ці всі маски. На всі випадки життя. Людина все життя грає когось, тільки не самого себе. Не знаю через що це стається.
Ну, звісно починати треба з себе. Не знаю, як я виглядаю зі сторони. Може для кожного різний. Та з моєю емоційністю та відвертістю, це занадто складно бути кимось. Можливо життя -  театр. Та якось краще грати в ньому самого себе, чим видавати себе за когось.

Мені дуже подобаються люди, які не ховають справжніх себе

Подобаються жінки, які чесно кажуть - я люблю секс. Хоч, мабуть, майже усі люди це все люблять, та деякі удають, що це їх не стосується.

От чесно можу розповісти про себе. Був у моєму житті такий випадок. Це звісно було давно. Сидимо у дівчини вдома. На одинці. Вона мене питає: - Ти мене бажаєш?
Мені стало якось соромно. І хоч насправді мені дуже хотілося сказати "так", та я подумав, що вона вирішить, що мені від неї тільки це і надо, і як скажу правду, то вона образиться. То я сказав "ні, ні, як ти могла про мене так подумати". А потім з'ясувалося, що як раз на це вона й образилася. Тому не треба ніколи думати за інших і на мою треба думку чесно казати про усі свої бажання.

Люблю, коли чесно кажуть, що до чого і не вигадують якихось там казкових історій.
Так, я дуже люблю театр. Але життя, то вибачайте інше. І я думаю, що мало кому сподобалося б, щоб поруч з ним усі грали не себе, а когось іншого. Ми можемо бути різними з різними людьми. Це нормально. Бо життя навчило, що довіра - це та річ, яку можна віддати одиницям. І якщо ми комусь віддаємо свою душу та серця, то людина має це цінувати, а якщо ні, то хоч для себе ми знаємо, що нас не буде мучить совість. Ну, звісно в кого вона є.

Вибачайте, що я сьогодні почав саме з таких речей. Якось на думку прийшло. Бо у відношеннях та у коханні - це дуже важливо - бути чесними з тим, хто поруч.

Що стосується моїх особистих пошуків, то поки, що немає чим хвалитися. Вчора бачив пані. Вона така невисока на зріст білявка. Гарна та доросла. І от відразу видно, що чемна та порядна дівчини. Та от чомусь до цієї людини не лежить серце. Думає, що ми могли б бути гарними друзями та не уявляю її з собою у ліжку.

У мене завжди так. Мені подобаються такі, як то кажуть, розбишаки, а я подобаюсь спокійним та тихим дівчинкам. У нас не збіг у цьому питанні.

Бачив ще пані Д. Вона ще коротше постриглася. Цікаво це до чого??
Як завжди не зміг не те, що з нею привітатися та я ще і дивитися на неї боюся. Роблю це, коли лише точно знаю, що вона на мене не дивиться.
Бо дуже мені подобається. Мабуть, через це. Та я для себе відразу відкинув цей варіант. Вона ж вища за мене, мабуть, на голову чи навіть більше.

Усім Кохання та Щастя в особистому житті.
На сьогодні можливо усе.

А може і ні, бо пише це зранку. А може, як раз сьогодні й зустріну своє справжнє кохання.

1 листопада.

 Ого. Вже тринадцятий день! 

Ну, що я можу сказати? Негативний результат, то теж результат. Осінь. Похмурі ранки. Темне небо і велике бажання віддавати комусь своє кохання, тепло та любов.

 В такі миті хочеться обійняти усе людство та крикнути на увесь світ: - Люди! Як же я Вас люблю!! 

Я вірю. Дуже вірю, що кохання та любов, вони обов'язково роблять дива. І мені здається, коли людина каже, мені ніхто не потрібен, то це якась, м'яко кажучи, брехня. Бо людині завжди потрібно, щоб кохали її. І, щоб вона теж когось кохала. 

Статуси, гроші, наряди, косметика - це все заради чого чи кого? Навіщо люди роблять себе гарними? Щоб подобатися собі чи комусь? Чи це теж та сама довга історія про те, що треба спочатку собі сподобатися, а потім ми обов'язково сподобаємося ще комусь? 

Про учора. Бо зараз ранок. 6.35. Нікого так особливо я і не бачив. Крім дівчини з маленькою собачкою. Я знаю її вже давно. Може з рік. Вона завжди на мене дивиться. Ну як знаю? Звісно, що в обличчя. В неї на руці кільце. Тому я навіть і не намагався з нею знайомитися. 

Листопад. Що він нам принесе? Чи подарує щастя? Чи так і залишить наодинці з усіма проблемами. Життя покаже. Та й було б добре зустріти ту саму і на все життя.