Мері Роуч - Вояки

Сучасна польова уніформа, з відчутним акцентом на комфортності в спеку, має просторий покрій. Вона скоріше промовляє «готовий до відпочинку», ніж «готовий убивати». Та все ж уніформа залишається важливим чинником формування бойового духу. Колись польова уніформа була уніфікованою, «унісекс», та жінки скаржилися. Вона була для них заширока в плечах і талії, проте затісна в стегнах. Колінні накладки опинялися на гомілці. Жінкам це не подобалося. Це їм так не подобалося, що армія ввела жіночу польову уніформу.

— Але так її називати не можна, — каже Аччетта, — бо її надягають деякі хлопці.

Ця уніформа називається «альтернативна армійська польова», уніформа «для солдатів меншої статури».

Час від часу розвиток військової моди залежить не від практичності, результатів досліджень чи питань бойового духу, а просто від особистих уподобань однієї людини (високопосадовця). Історія Британії зберегла імена генералів Кардігана та Реглана, і мені подобається уявляти, як вони, сидячи в наметі, викреслюють ескізи при світлі ліхтаря. Не так давно один начальник штабу армії вирішив, що до польової уніформи найліпше пасує чорний вовняний берет. Не тому, що вовна має вогнетривкі властивості та відводить вологу, просто йому подобалось, який вигляд це має. На його уподобання не вплинула навіть необхідність відстоювати у палких суперечках ухвалення винятку з поправки Беррі. Йому подобався вигляд — попри майже суцільне віддання переваги перед беретами камуфльованим кепі з боку підлеглих і попри те, що в них були всі підстави віддавати перевагу саме кепі, адже в тих є козирок, який затінює очі, вони легші за берети, у них прохолодніше, вони краще вміщуються в кишеню. (Знадобилося десять років, поки кінець кінцем армії вдалося повернути кепі.)

Найвідоміший у колах, близьких до Натіку, приклад використання службового становища в рішеннях щодо уніформи — випадок з ухваленням на початку 2005 року універсального камуфляжного малюнка для використання в армійській польовій уніформі. На меті було розроблення єдиного камуфляжного малюнка, що забезпечував би непримітність як у пустелі, так і в лісі чи в місті. Підрозділ Натіку з оцінювання засобів маскування запропонував тринадцять комбінацій малюнка та кольорів, і їх, як належить, було відправлено для польових випробувань та отримання зворотної реакції. До того як надійшли дані й дослідження завершилося, один генерал взяв та й вибрав малюнок. Навіть не з тих, що проходили випробовування. Новий камуфляж проявив себе в Афганістані так погано, що 2009 року армії довелося витратити 3,4 мільйона доларів на розроблення нового, безпечнішого для дислокованих там військових.

Камуфляж досить цікаво розглянути в перспективі розвитку моди. Зазвичай вояки започатковують тренди цивільної моди, а не наслідують. Час від часу саме військові їх вигадують, а вже потім додержуються. У середині минулого століття в загальній моді з’явилися камуфляжні малюнки. Спочатку на одязі, а потім і на інших речах. Поки я це пишу, ви можете знайти і замовити через інтернет камуфльовані обручки, собачі светри, комбінезони, презервативи, в’єтнамки, шоломи та футбольні бутси. Камуфляжний малюнок став такий популярний, що навіть службовці ВМФ вимагають його собі. Хоч як би це дивувало багатьох людей, сучасна робоча уніформа флоту має блакитний камуфляжний малюнок. Сумніваючись — а ну як чогось не розумію, — я запитала одного флотського командера[28] про доцільність використання такого камуфляжу. Він глянув на свої штани, зітхнув і сказав: «Це щоб тебе ніхто не вгледів, якщо випадеш за борт».

Та ніщо з дурощів навколо військових фасонів не може зрівнятись із сагою про яскраво-червону спідню білизну. Наприкінці XIX століття, за формулюванням, наведеним в одній зі статей, опублікованих у «Медичному бюлетені» (Medical Bulletin) за червень 1897 року, поширилася «ідея, що спідня білизна червоного кольору має приховану медичну користь». Хоч би якою необґрунтованою була ця ідея, вона якимсь чином дісталася до кабінету головного військового лікаря США. Підполковник Вільям Вуд доповідав, що британські офіцери в Індії, використовуючи в капелюхах підкладку з тканини червоного кольору, дещо полегшували собі витримування сильного тропічного сонця. Призначили дослідження, об’єктами якого були дислоковані на Філіппінах військовослужбовці. Щоправда, саме капелюхів надали небагато, й американці ухопилися за ідею червоної спідньої білизни — може, це якось пов’язано з намаганням досягти прихованої психологічної переваги завдяки використанню секретних засобів, щось подібне до коригувальної жіночої білизни чи вставки в чоловічі черевики, які додають зросту. Зі складів Міністерства оборони у Філадельфії відвантажили п’ять тисяч кальсонів та спідніх сорочок яскраво-червоного кольору, разом з такою самою кількістю комплектів натільної білизни білого кольору, для контролю. Метою дослідження був моніторинг ментальної та тілесної бадьорості піддослідних. Піддослідними призначили тисячу чоловіків.

Білизна прибула за призначенням 1 грудня 1908 року. І відразу розпочалися труднощі. Чотири п’ятих надісланої білизни виявилися затісними для всіх, окрім найменших з чоловіків. Можливо, дізнавшись про пункт призначення, постачальники неправильно все зрозуміли і вирішили, що все це призначалося для сухорлявих і тонкокостих філіппінців. А може, просто змухлювали. Хто їх знає. Та шістсот чоловіків уже не могли бути піддослідними. Ще гіршим виявилося те, що кальсони пошили з бавовняної саржі, що спричиняло в чоловіків пітніння там, де ніхто пітніти не хоче, і це неодмінно нівелювало будь-які містичні властивості ліпше охолоджувати, якими нібито мав наділяти колір. Те пітніння виявилося вдвічі дратівливішим, адже фарба нещадно линяла. З піддослідних кепкували товариші. Через місяць, у результаті прання, червона натільна білизна перетворилась на жовту, а потім — на «брудно-кремову». Підкладки капелюхів, які не треба так часто прати, утворювали, потрапляючи під дощ або під час пітніння, червоні цятки та струмки на обличчі, що давало ще більше приводів для кепкування.

Наприкінці року серед піддослідних провели опитування щодо вражень від спеціальної білизни. Тільки 16 із 400 чоловіків сказали бодай щось позитивне. Червона натільна білизна виявилася жаркішою та цупкішою. Вона «негативно впливала на чутливість носія». На додачу до тропічної пітниці, висипань на шкірі та підвищеної виснажливості від спеки її звинувачували в появі головних болів, запаморочень, гарячок, наривів та колік, погіршенні чіткості зору. Доповідь «Експеримент з натільною білизною яскраво-червоного кольору» на щодворічних зборах Асоціації тропічної медицини Далекого Сходу, безсумнівно, розважила учасників на тлі звичайних доповідей, присвячених малярії та грибку стопи.

Якщо вже ми говоримо про жарку та незручну спідню білизну, згадаємо і про спідню білизну з кевлару. Армії Великої Британії успішно продали одну з версій такої білизни. Труси-боксери противибухові[29] (Blast Boxers) — захист від життєзмінних ушкоджень.

— Навколо цього була суперечка, — каже Аччетта.

— Та вона ж за тобою записує.— Великі гарні очі Лафлер іще трохи розширюються.

— Яку я й розпочав.

Зателефонували з