Барнс С.А. - Станція з привидами, Барнс С.А.

Хтось ще всередині.

«Ні, ні, ні», — видихає вона, інстинктивно відхиляючись назад. Такого не може бути.

Вона знову просувається вперед, піднімаючись на носках, щоб зазирнути в другий резервуар. У цьому теж темно всередині, його мешканець відвернувся від вікна, наче справжній сплячий, який намагається уникнути ранку. Або хтось, хто страждав від неправильного пробудження та будь-яких хворобливих пароксизмів, які це викликало.

Глянцева чорна коса акуратно тягнеться вздовж голови, над ніжною раковиною вуха. Ліана Чонг, можливо, опираючись на те, що Офелія пам’ятає про фотографіях екіпажу.

Офелія відступає, міцніше стискаючи рушник. Система Somnalia VII працює за стандартом життєздатності, тобто розбудить екіпаж у запрограмованому порядку, якщо немає… проблем. В іншому випадку вона надає пріоритет мешканцям, які мають найбільшу ймовірність вижити.

Якщо це перші три танки і лише один із них — її — був життєздатним, це означає, що три танки, які все ще знаходяться в системі, швидше за все, не підлягають порятунку. Разом із їхніми мешканцями. Система навіть не намагалася їх розбудити.

Місія провалилася ще до її початку. Навіть гірше, Офелія цілком може бути тут сама.

Порожнеча зовнішнього простору, видима крізь крихітний отвір навпроти кімнати, здається, тисне на неї всередину, ніби може розчавити посудину та її всередині.

Загублена. Самотня. На кораблі, і вона не має уявлення про те, як ним керувати.

Паніка — це лезо в її грудях, що дряпає легені. Вона кидається до одного з вертикальних резервуарів, тремтячими руками перебираючи панель керування. Існує можливість перезавантаження у разі збою живлення. Команда запускає шок через систему танка, діючи як перезапуск як для танка, так і для людини всередині.

Якщо, якщо вона може згадати, як це зробити. Її голова — це кружляюча маса тривоги й жаху, думки ковзають крізь її руки, перш ніж вона встигає вхопитися за будь-яку з них.

Потім її погляд зупиняється на маленькій наклейці над панеллю керування. Три пронумеровані кроки, написані червоним нестерпно дрібним шрифтом, з такою ж мікроскопічною графікою панелі керування. Жирний заголовок на наклейці: ПОСЛІДОВНІСТЬ АВАРІЙНОГО ПЕРЕЗАПУСКУ.

«Будь ласка, будь ласка, будь ласка», — шепоче вона, стираючи краєчком рушника біогель з очей, щоб чітко бачити слова.

1. Використовуйте лише у випадку збою системи. Неналежне застосування функції перезапуску може призвести до смерті.

(Nova Cold Sleep Solutions і Podrata Systems, виробник Somnalia VII, не несуть відповідальності за неправильне використання.)

2. Переконайтеся, що бак герметичний.

3. Введіть таку послідовність:

Графічне зображення панелі керування містить серію заплутаних пронумерованих стрілок, які вказують, які кнопки та сенсорні панелі використовувати в якому порядку.

Офелія обережно слідує за стрілками, натискаючи кожну з них у визначеному порядку. Вона затримує дихання з останнім, дивлячись, прислухаючись до будь-якого натяку на спрацьовування механізму.

Але панель управління залишається темною, і скилення активності немає. Чи раптового поштовху електрики, ніби серце перезапускається.

Тому що вона все зіпсувала? Рухалася надто повільно?

Вона глибоко вдихає й намагається зробити все знову, рухаючись якнайшвидше, залишаючись акуратною.

Все ще нічого.

Офелія ляпає по передній частині танка, від чого її долоня щемить. «Х*й!»

Якщо це просто несправний танк, вона перейде до іншого. Але її надія зникає, як матерія, яку засмоктує чорна діра. Неминуче. Швидко. Жорстоко.

Вона входить у послідовність перезапуску на цьому танку один раз, а потім двічі з тими ж результатами, що й раніше.

Сплеск адреналіну, який до цього часу тримав її на ногах, раптово зникає, і її коліна піддаються, знову приземляючись у купу бруду на підлогу.

«Прокляття!» Кров шумить у її вухах, заглушаючи все, крім її власного панічного дихання. Що їй тепер робити? Чи працює цей корабель навіть без живого дихаючого пілота, який би вводив координати? Вона поняття не має.

Офелія відчуває зміну в повітрі, швидкий подих вітерця, перш ніж чиїсь долоні зчепляться навколо її слизьких рук і піднімають її вертикально.

Її горло зривається від крику — вона не може кричати, ніяк не може кричати — і вона вивертається, щоб вивільнитися, напівпадаючи, коліном дряпаючи об лаву, коли повертається обличчям до свого нападника.

Чоловік у оранжево-сірому комбінезоні відділу R&E сердито дивиться на неї. Його темне волосся скуйовджене й занадто довге, кучеряве на кінцях, а борода густа й щетиниста. Але вона все одно впізнає його з його досьє.

Командир місії. Ітан Северин.

Вона недовірливо хитає головою. Це не має жодного сенсу.

«Що тут відбувається?» — запитує він, пильно дивлячись на неї. «Ви поранені?»

«Я…» Вона кидає підборіддям у бік танків. «Вони мертві», — хрипко каже вона, підводячись і хитаючись. Як він цього ще не знає? «Щось… хтось… їхні танки…»

Він кидає погляд на інші танки, і його вираз одразу змінюється. Не для горя, занепокоєння чи навіть плутанини. Він просто розлючений. Рот у плоскій лінії, дві жорсткі ямочки з обох боків, імітація того, як він виглядатиме, коли посміхнеться.

Вона не впевнена, чого вона очікує від Северина в цей момент. Але це не для того, щоб пройти вперед, обійти її, і розірвати двері до першого резервуара.

«Почекайте!» — кричить вона. Єдина причина, чому тіла ще не гниють, це ущільнення бака, і момент, який змінюється…

Северин простягає руку всередину і витягує тіло в оранжево-сірому комбінезоні. Суреш Пател. Який відразу згинається від сміху. Дуже не мертвий.

Офелія відкидається назад. Вони були там живі?

“Святе лайно, що за шоу? Бачила б ти твоє обличчя!» Суреш кричить, його високі вилиці почервоніли. Центральну частину його волосся знебарвлено й оброблено до блискучого білого кольору, тож воно нагадує замерзлу траву — або одну з тих перук із блискучою пудрою. Остання тенденція.

Северин із гучним ляском відштовхує Суреша назад до рами танка. «Що з тобою, до біса?» — вимагає Северин.

Суреш зухвало підіймає підборіддя. «Це був просто жарт».

«Але світло… ваші життєво важливі органи», — починає Офелія, все ще намагаючись зрозуміти, що відбувається.

Резервуар поруч з Сурешем відкривається сам, і Ліана — її припущення було правильним — виходить із збентеженим виразом обличчя. Вона злегка махає привіт. «Це хак. Трохи паперу в засувку, щоб бак не заклеївся. Просто тупа дідівщина». Вона кривиться.

Ліана права, Офелія усвідомлює це з запізненням; жодна з їхніх кришок не випустила шипіння від послаблення тиску, як її.

Папірець? І це все? Запаморочення охоплює Офелію, і вона спотикається назад до лавки. Вона важко сідає, жар паніки поколює її шкіру. Але потім відразу закипає гнів. Вона могла б убити їх перезапуском. Попередження тут же, на кришці бака.

Її кулаки стискаються в рушнику, м’язи напружуються, щоб накинутися на когось, будь-кого.

«Це не біогель в її ліжку і не павуки в її костюмі», — каже Северин, дивлячись Сурешу в обличчя. «Ви могли замкнути всю систему, убити себе або її. Тобі навіть спало на думку, що станеться, якщо