Барнс С.А. - Станція з привидами, Барнс С.А.

БАРНС С. А.

СТАНЦІЯ З ПРИВИДАМИ

Для Еллісон Клемштайн, Натана Клемштейна, Грейс Барнс, Джоша Барнса та Бенджаміна Олденбурга. Це радість - бути частиною вашого життя. Я так вами пишаюсь!

І люблю…

Тітонька Стейсі

P.S. Деяким з вас доведеться почекати, щоб прочитати це, поки ви не подорослішаєте. Набагато. Крім того, коли ви це робите, будь ласка, не будіть своїх батьків, якщо вам сняться кошмари. Це робить Різдво надзвичайно незграбним.

1

NCSS – Відділ персоналу (Рішення для холодного сну від Nova)

Нове Чикаго

Земля, 2199

Протестувальники надворі галасують голосніше. Їхні скандування все ще слабкі, але якісь чіткіші, ніж раніше. А може, це просто докори сумління Офелії.

Здається, їхнім улюбленим є “Монтроуз знищує!” який дійсно пропонує певну змістовність, особливо з елементом римування ((Montrose blows!)). Але є багато тих, хто кричить: «До біса Брейсів!» Вічна класика, хоча зазвичай не спрямована на неї особисто.

Але цього разу вона точно на це заслуговує.

Офелія здригається.

«Спокійно, будь ласка», — ввічливо каже молодий технік. Він знову тримає її зап’ястя рукою в рукавичці, а потім вставляє голку в круглий отвір на тильній стороні її долоні.

«Вибачте». Вона намагається посміхнутися йому, вільною рукою міцніше притискаючи до себе чіткі краї одноразової сукні. Вона оголена під халатом, на мобільному ліжку для огляду, і холодне повітря, що обдуває її оголену шию, ось-ось змусить її цокотіти зубами.

Але це добре. Вона незабаром стане набагато, набагато холоднішою.

«Добре», — за мить каже технік, відпускаючи її руку й різко знімаючи рукавички. «Тепер дамо вам кілька хвилин, щоб заспокоїтися. ​​Я зараз повернуся».

Цифровий бейдж на його лабораторному халаті блимає «РАЙАН. КЛИЧТЕ МЕНЕ РЕЙ!» з усміхненим обличчям. Але Рей не зустрічається з нею поглядом, коли відштовхується на своєму табуреті, а потім встає, щоб вийти з крихітної підготовчої кімнати.

Її пронизує сором, і вона заплющує очі з егоїстичною молитвою.

Будь ласка, будь ласка, нехай це працює. Мені потрібно, щоб це працювало.

У тиші підготовчої кімнати, яку порушують лише співи та стукіт металевих коліс десь у коридорі, її інтерфейс QuickQ видає дружній писк.

З полегшенням від перспективи відволікання, можливо, у вигляді дзвінка її молодшої сестри, Офелія відкриває очі.

Але в інтерфейсі з’являється обличчя її дядька, в синій рамці в її правому оці, ніби викликаний запахом її відчаю.

Прокляття. У Офелії падає серце. Старий добрий дядько Дар іде когось вбивати.

Її налаштування конфіденційності дозволяють їй бачити Дарвіна, але не навпаки, маленьке благословення. Його майстерно підкреслене сріблястим пасмом волосся чудово підіймається над неприродно гладким чолом. Він являє собою зразок розважливого, красивого генерального директора багатої компанії з багатьма поколіннями, який приземляється на своєму літаку, щоб зіграти в «імпровізовану» гру в пікап з групою біженців Маямі у таборі в Грант-Парку.

Поки не розкривається його рот.

«Я знаю, що ти мене чуєш, ти, маленька сучко», — кричить він крізь свою привітну посмішку. «Я намагався бути розумним».

Ні, він намагався посмикати за ниточки її роботодавця, що, на його здивування, не спрацювало. Ймовірно, лише тому, що компанія її сім’ї та компанія її роботодавця запеклі конкуренти з великою кількістю образливих почуттів, і не схильні надавати один одному найменшої послуги. Шантаж, шпигунство, чутки про запеклі хибні переваги серед вищого керівництва. І це лише те, що вона знала.

«Тобі треба хоч раз подумати про сім’ю. Повертайся додому в Коннектикут і мовчи. Нехай усе знову затихне. Та жінка Каррутерс знову копає, а ти лише погіршуєш ситуацію». Дарвін глузує. «Що це за ім’я - Джасінда?»

Ім’я дуже шанованої журналістки-стрімерки, як виявилося. Її канал тяжіє до таблоїдів, але її власні звіти доволі переконливі. Дуже відома. Якщо ви не переживаєте, що вона переверне все ваше існування з ніг на голову та навиворіт.

Датчик, який контролює частоту серцевих скорочень Офелії, видає сумне бекання.

Дарвін всмоктує повітря крізь зуби, різко хитаючи головою. «Я знав, що ти будеш проблемою, коли вперше почув про тебе. Ми повинні були просто залишити тебе там».

«Все гаразд, докторе Брей? У дверях знову з’являється Рей, з сумнівом дивлячись на неї, а потім на монітор життєвих показників на стіні. Він молодий, можливо, лише на півдюжини років старший за її сімнадцятирічну сестру. Його волосся піднімається по лобі чубчиком, що вимагає зміни напряму росту - ні у кого волосся не росте природним чином під прямим кутом.

Вона дарує йому посмішку, повну заспокоєння, якого вона не відчуває. “Звичайно.”

«Ей, візьми трубку, Офеліє!» реве Дарвін у її вухо через імплант. «Ви погіршуєте ситуацію, привертаючи більше уваги, яка нам не потрібна».

Її пульс б’ється на шиї, руки тремтять по боках. Але це рудиментарний страх, який залишився з дитинства. Спогад. Вона яскраво пам’ятає, як дядько Дарвін нахилявся, щоб накричати на неї за якусь образу — реальну чи вигадану. Вона все ще відчуває теплі бризки його слини на своїй щоці, змішані з гірким запахом його останньої зеленої добавки.

Але це було дуже давно. Вона вже доросла і зараз поза його досяжністю. Навіть маючи в своєму розпорядженні приватну охорону, Дарвін не послав би їх сюди за нею. Він не настільки відчайдушний. Або не настільки дурний. Вона досить впевнена у цьому.

І все-таки краще переносити це, будучи подалі від нього.

“Щось не так?” — запитує вона Рея.

Він хитає головою, заходячи всередину. «Просто мені потрібно буде попросити вас деактивувати всі комунікаційні імпланти», — продовжує він, зачиняючи за собою двері. «Це для запобігання можливості втручання. Ви все одно не зможете ними скористатися. Усі ваші повідомлення та контакти будуть перенесені на призначений вам портативний планшет».

Офелія швидко випрямляється. “Без проблем.” Вона зосереджується на шестизначному коді, щоб деактивувати свій імплант, а Дарвін продовжує кричати на задньому плані. Вона залишила свій QuickQ активним лише в надії, що Дульсі — її молодша зведена сестра, технічно дотягнеться до неї. Наступного місяця Офелія пропустить свій вісімнадцятий день народження. При цьому вони повинні були «кинути цих божевільних дідуганів і веселитися, ніби ви насправді ще молоді». Але, здається, Дульсія не знає, що відбувається, або, що більш імовірно, сім’я до неї дісталася. Сім’я дістається до всіх.

Номери кодів дезактивації з’являються в її інтерфейсі QuickQ прямо на роті Дарвіна, спочатку туманно, а потім різкіше. Вона двічі навмисне моргає, щоб підтвердити код, і все зникає. Якби усе було так легко в реальному житті. Звичайно, він - що дуже ймовірно — думає про неї те саме.

«Ви вже повинні почати відчувати деяку сонливість», — каже Рей. “А потім…”

За зачиненими дверима до них мчать кроки, що поспішають усе голосніше. Офелія хапається за краї ліжка для обстеження, впиваючись пальцями в підкладку.

За дверима кроки зупиняються, і в Офелії перехоплює подих, коли двері до підготовчої кімнати розчиняються. Але вона наполовину очікує найманців