astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

- А чому ні? – здивувався Ясон, тому що не бажав одружуватися взагалі і коли-небудь заводити родину. – Звісно, вони – не ідеальні, але думаю, що здатні народити тобі нормальних онуків.

- Сину, ти що знущаєшся наді мною? Ти тільки поглянь на них! Іноді, я сумніваюся у тому, що вони – мої діти. Ну, хіба що, окрім Помпонії… але, останнім часом, із нею відбувається щось жахливе…

- Згідно результатів експертизи ДНК – вони теж твої діти.

- Але у більшості з них, так само як і у їхньої матері, відсутні мізки. Хіба ти не бачиш, що всі вони дурепи та нездари! Хоч одна з них чогось досягла у житті чи зробила щось гідне поваги?! У Утопії лише модне «дрантя» та розваги з молодими розпусниками у голові!

- Ти міг би розлучитися з нею, - спокійно зауважив Ясон.

- Так, міг би, але не хотів руйнувати нашу родину. Можливо, усе це даремно, але вже пізно шкодувати. Та й, у моєму віці і стані про це навіть не варто думати. Я ж лише хочу, щоб у вас все було добре і моя так звана «жертва» була недаремною. Про майбутнє Делли та Кассандри я можу не хвилюватися. Зрештою, вони обидві вдало вийшли заміж, і це, мабуть, єдина «заслуга» вашої матері. Ось твоя доля та майбутнє Помпонії мені вже давно спокою не дають…

- Та годі тобі, батьку. Я думаю, що згодом все владнається, - спробував заспокоїти батька Ясон.

- Ні, сину, я так не думаю. Проблеми, які ти зараз маєш – дуже серйозні, а ось Помпонію потрібно якнайшвидше видати заміж, інакше, мені навіть страшно передбачити, чим можуть закінчитися її вже давно не дитячі «витівки».

- Та хто ж її заміж візьме? Та ще й з ТАКОЮ репутацією? Якби ж ти тільки зараз її бачив… - презирливо скривився Ясон, згадуючи синець, який «красувався» на обличчі його молодшої сестри.

- А що з нею знову сталося? – занепокоєно запитав батько.

- Не знаю, - знизав плечима Ясон. – Хоча неважко здогадатися… Повернулася додому невідомо звідки, з побитою пикою, брудна та смердюча. Думав розпитати про те, де вона була, але з виразу її обличчя зрозумів, що навряд чи отримаю хоч якусь відповідь. Скоріш за все, вона сама не пам’ятає де та з ким вешталась. Добре, що хоч жива додому дісталася…

- І ти так спокійно про це говориш?! – обурився Леонід Мінакіс і з осудом глянув на сина.

- Ти знаєш, тату, я вже звик до її «вибриків». Це триває вже кілька років… і, якщо бути відвертим, то я вже не пам’ятаю, коли востаннє бачив її тверезою. Що я тільки не робив! Намагався зачиняти її у кімнаті, але вона завжди могла когось вблагати, щоб випустив її або зламувала електронні замки на дверях, блокував глайдери у ангарі, але вона зв’язувалася з тими своїми друзями по чарці і вони забирали її на ті кляті «шабаші» у «Casa Babylon»*, десь у «Нижньому Небі», а може й і у «Верхньому Небі» - не знаю, також блокував кошти на рахунку, але вона завжди невідомо де їх знаходила… Батьку, вибач, але вона вже дістала мене!

- Ясон, я розумію твій гнів та обурення, але дещо у цій ситуації мене навіть радує… - раптом замислився Леонід Мінакіс і ледь помітно посміхнувся.

- Батьку, я розумію, що у тебе серйозні проблеми з здоров’ям, але ж не з головою! Ти що, знущаєшся?!

- Охолонь, сину, я знаю, що кажу. Можливо, Помпонія і має проблеми з алкоголем та наркотиками, але мислити і досі вміє добре…

- Що?! – від гніву та обурення у Ясона аж руки затрусилися. Ледь стримуючись, він стиснув кулаки так міцно, що аж пальці побіліли. – У неї не просто проблеми з усією тією гидотою… Та у неї вже справжній алкоголізм! Після кожного її повернення додому прислуга постійно ніяк дорахуватися не може кількох пляшок з міцним алкоголем у домашньому барі. Скоріш за все, вона ховає їх десь у будинку… про запас. Хіба це не алкоголізм? Ну, що мені з нею робити?! Я не можу за всім встежити!

_____________________________________________________________________________

«Casa Babylon»* - велетенський розважальний центр, клуб, який складається з двох багатоярусних споруд у вигляді пірамід оздоблених вітражами і сполучених між собою шахтами швидкісних ліфтів. Піраміди мають назви «Верхнє Небо» і «Нижнє Небо» і знаходяться у самому кінці надхмарного району пуна Магр – Парадізо. Перша призначена для відпочинку багатих людей, знаменитостей та аристократії, а друга – для більш простих людей з середнім достатком (фантастичне).

- Заспокойся, сину, - спокійно промовив батько. – Тобі нічого робити не потрібно. По завершенні нашої розмови підеш до неї і покличеш сюди. Тепер розмовлятиму з нею я… але про це – згодом. Зараз я хочу почути подробиці стосовно твоїх проблем у секторі.

- Звинувачення у шахрайстві я отримав чотири стандартні доби тому. Герцог Семакі зв’язувався зі мною по контуру зв’язку, але постанову про усунення з посади службовий кур’єр доставив мені сорок вісім стандартних годин тому. У ній йшлося про те, що мене тимчасово позбавлено усіх службових повноважень та доступу до офісної споруди і інформаційних баз. Також, тепер під довгостроковим арештом знаходиться усе наше рухоме та нерухоме майно. 

- А ось це – вже занадто, - обурився Леонід Мінакіс. – Мало того, що цей клятий хлопчисько з царської династії, свого часу обманом привласнив значну частину кошт, які знаходилися на моїх банківських рахунках, то тепер він та його дядько вирішили привласнити усе інше.

- Судячи з їхніх дій, підозрюю, що так, - стенув плечима Ясон.

- Гаразд, вони можуть спробувати, але нехай не думають, що аристократичний клан Мінакіс буде легко розорити… Поки-що, я хоч і прикутий до ліжка, але розум маю ясний і здатен провести власне розслідування… Тож, краще розкажи мені, про які саме споруди та у яких квадратах йшлося у тому клятому звинуваченні. Що думають про усе це місцеві квадратери?

- Ні про що вони не думають, - невдоволено буркнув Ясон. – Більшість з них ледь не в один голос «співають», що отримали від мене наказ про терміновий продаж певних об’єктів у довірених їм квадратах нашого сектору, але у документах вони чомусь були зазначені як відпрацьовані і такі, що підлягають капітальному ремонту, а насправді це були нові високотехнологічні споруди, які компанія «Кронос» збудувала менш ніж рік тому.  Все відбулося так швидко, що мої інспектори фізично не встигли усе перевірити. Скоріш за все, завдяки підкупу, зазначені споруди моментально було продано на аукціоні і, звісно, без мого ж відома. Також, хтось добре знав, що тієї миті я буду знаходитися у іншому кінці сектора, тому діяв згідно заздалегідь спланованого «сценарію» даної афери. Як тільки випала нагода, шахрай відразу ж втілив свій хитрий план у життя, а економіка довіреного мені сектору втратила кілька сотень квадрильйонів міжгалактичних сатів. Саме за це мене і позбавили посади. Якби ж я тільки знав, хто зміг «пролізти» до моїх баз даних…