Олеся Лис - Обраниця чаклуна, Олеся Лис

А днів до ярмарку залишається дедалі менше.

Настирні кавалери, на щастя, залишають мене на якийсь час у спокої, і можна повністю поринути в підготовку товару до продажу.

Спочатку, як і належить, килими готуємо до стрижки. Нерівні кінці ниток виглядають неакуратно і коряво, псують картину. Ретельно, до міліметра звичайно ж кожну ворсинку не вимірюємо, але намагаємось стригти рівно. До того ж зворотний бік виробу найкраще показує можливі помилки в кольорі, і поки нитки не закріплені, їх легко можна видалити й замінити на потрібний відтінок.

Потім наносимо на виворот клейку патоку, яка добре фіксує вузлики. Я вже достатньо піднатаскалась в магії й цілком можу пройтися по вологій від клею поверхні теплим повітрям, щоб він швидше висох. Край основи підшиваємо щільною стрічкою. За нею якраз і їздив Кадір. І я, тримаючи в руках бобіну з шорсткою сірою смужкою, знову кидаю обережний погляд у бік друга. Він здивовано дивиться у відповідь, не розуміючи, чим завдячує такій увазі. Вибачаюче посміхаюся. Стає соромно. Справді, Кася, дожила. Підозрювати, Кадіра!

Струснувши головою, жену дурні думки. Зараз важливо зосередитись на іншому. Адже найцікавіше попереду. І маленький Лоїл від нетерпіння вже підстрибує на місці, мов гумовий м'яч. Тому що з самого ранку у великій балії нагріли воду та розвели неймовірну кількість мила. І тепер величезна біла шапка піни загрожує вилізти зі свого сховку на радість маленькому хлопчику. Адже сьогодні купатимуть зовсім не його, а, тільки подумати, килими!

Мені смішно і зворушливо, поки спостерігаю, як малюк, зосереджено нахмуривши брівки, водить м'якою щіточкою по різнобарвному ворсу.

― Так, Касі? ― підводить великі блакитні оченята.

― Так, любий, ― киваю. ― У тебе чудово виходить!

І хлопчик, запишавшись своєю значимістю, з ще більшим ентузіазмом береться за справу.

Поруч такими ж щітками шкребуть інші килими Фріра, Тетнта, Чоульфа та Нотен. Раніше дівчина служила посудомийкою. Але після того, як довелося скоротити штат, її посада зросла до помічниці куховарки. А готувала тепер у нас мати Фріри.

Чоульфа виявилася чудовою куховаркою, я натішитися нею не могла.

Життя Отгріфа в принципі кардинально змінилося. Це навіть якщо не брати до уваги нашу справу.

Більшість кімнат особняка, як і раніше, залишалися закритими. У служінні залишилося не більше десятка людей, яких з недавніх пір я щиро почала вважати своєю сім'єю. Важко не перейматися почуттями до тих, хто залишився з тобою у скрутну хвилину і готовий ділити останній шматок хліба.

Але жили тихо-мирно і з усією справлялися. Єдине, що нависало над нашою маленькою родиною, ― це фінансове питання. Та його я сподіваюся вирішити за допомогою ярмарку. А потім і з особистими проблемами настане час розібратися.

― Тепер нехай сохнуть, ― командую, коли вся піна змита, і волога шерсть блищить у променях вранішнього сонця.

Можна було б висушити за допомогою тієї самої магії. Але теплим повітрям, як я робила з клеєм, боюсь, пошкодиться ворс.

Ми просто максимально видаляємо вологу рушниками й залишаємо просихати, простеживши, щоб доступ повітря був до всіх ділянок виробу.

А коли приходить час збиратися в дорогу, від моєї ділової холодності не лишається й сліду. І ще сама собі дивувалася ― сплю, як убита, їм за трьох і працюю, працюю, працюю. Жодного разу сумнівів і тривоги не виникало. Навіть про Сіварда з Каором забула на якийсь час, так втомлювалася надвечір.

Але остання ніч усе розставляє місцями. Неспокійні думки ніби спеціально збиралися весь цей час, маючи намір вдарити хвилею в останній момент.

Я кручуся на ліжку, згрібаючи під себе вовняну ковдру, перекладаю знову і знову прохолодною стороною подушку, а сон не йде і не йде. Так і маюсь до ранку, поки обрій не прорізає світло-бурштинова смуга світанку.