Гюнтер Проділ - Вбивці на борту, Гюнтер Проділ

— То цей твій ла Маса — просто знахідка для нас!

— Атож. Але поки що ти повинен зробити інше: побалакати з Мерфі.

— Ти що, здурів?

— Анітрохи. Поговори з ним, як американець з американцем. Доведи йому, що Трухільйо завжди ліквідовує свідків своїх злочинів. Що цьому Мерфі треба негайно повернутися в Штати.

Мортон замислився. Він довго мовчав, зважуючи свої шанси на успіх. Потім кинув:

— Гаразд. Я побалакаю з містером Мерфі.

— Чудово! За півгодини він буде тут. Я запросив його.

…Після другої чарки віскі Мерфі, нарешті, запитав:

— Чого ви покликали мене сюди, Кертіс?

— Для серйозної розмови. Ось Майк хоче порадити вам щось.

Мортон вирішив одразу взяти бика за роги.

— То це ви, приятелю, привезли сюди Галіндеса? Мерфі здригнувся, озирнувся довкола, втупився очима в Кертіса.

— Звідки він це знає?

— Від мене, Тед. Заспокойтеся, ми зичимо вам тільки добра.

— Хто ще знає про це?

— Багато хто, містер Мерфі. Зокрема, все населення Сполучених Штатів. Ось, подивіться.

Мортон видобув з кишені старий номер «Нью-Йорк геральд трібюн», простягнув газету пілотові. Великий заголовок на першій сторінці сповіщав: «Викрадення людини! Професор Галіндес зник!». Мерфі схопив газету, підніс до окулярів. Поки читав, руки його тремтіли. Потім відкинув її вбік.

— Бачите, Тед, — голос Мортона зазвучав лагідно, приязно, — ви вскочили в халепу. За спиною тих, хто доручив вам перевезти Галіндеса, діє домініканський уряд. Щоб уникнути можливого міжнародного скандалу, Трухільйо усуне всіх свідків. І, звичайно, головного з них, тобто — вас. Тим-то вам треба якнайшвидше тікати звідси. Ми пропонуємо вам вилетіти разом з нами. В Штатах ви підете до прокурора, як свідок обвинувачення. Закон на вашому боці: адже ви не знали, кого везете. Вас не судитимуть. Будете лише свідком обвинувачення. На лаву підсудних сядуть справжні злочинці.

Мортон поклав руку пілотові на плече. Той обережно зняв її, підвівся і, звертаючись до Кертіса, сказав:

— На все добре, містер Кертіс. Дуже приємно було зустрітися з вами. Але ваш приятель мені не сподобався: він надто полюбляє дешеві жарти.

Коли двері за ним зачинилися, Кертіс вилаявся, завалив сигарету і, затягнувшись, сказав:

— Ну, що ж, єдина наша надія тепер — це ла Маса.

Цього разу їм пощастило: історія викрадення професора Галіндеса обурила капітана Октавіо де ла Маса.

— Я б давно залишив цей клятий острів, — сказав він Мортону. — Тільки у мене на руках мати й сестра з дитиною.

— Ну, це ми легко владнаємо, — перебив його Мортон. — Обіцяю, що й вам, і їм дадуть американське громадянство, їх треба буде відправити в Сполучені Штати завтра ж — скажімо, як туристів. Тепер щодо Мерфі. У вас бувають тренувальні польоти?

— Мало не щодня.

— От і чудово. Як тільки надійде звістка про прибуття ваших родичів у США, ви візьмете свого помічника Мерфі до себе в літак другим пілотом і…

— Приземлюся в Майамі! Все ясно, містер Мортон. Ла Маса підвівся, простягнув руку, але американець зупинив його.

— Ще хвилинку, містер ла Маса. Як ви гадаєте, чи є хоч якась можливість визволити Галіндеса?

— Боюся, що ніякої. Я не раз бував на яхті «Президент Трухільйо», добре знайомий з її капітаном. Яхту охороняє ціла рота головорізів. Проте, спробую щось узнати…

Ввечері ла Маса завітав у гості до капітана «Президента Трухільйо». Сидячи за пляшкою бренді в його каюті, він весь час напружено думав, як перевести розмову на бажану тему, коли капітан раптом сказав:

— Слухай, Октавіо, пам'ятаєш отой товар, що ти привіз із Монте-Крісті? Він зараз зберігається у мене в трюмі, коло машинного відділення. Наказано тримати на ланцюгу й не давати води. А тільки-но він зіпсується, — викинути за борт.

— Зіпсується?

— Ну, сам розумієш: умре. Та він більш як день не протягне, адже цілу добу лежить непритомний.

Коли ла Маса повертався додому темними вулицями нічного міста, мозок його свердлила одна думка: а що як Мортон усе ж спробує визволити Галіндеса? Ні, ризикувати не можна! Треба попередити американця, що робити не — безглуздо!

Ла Маса рвучко загальмував, завернув убік, до готелю «Харагуа». Бігцем піднявся сходами на третій поверх, постукав у двері номера. Тихо. Постукав ще. Нараз двері відчинилися. Мортон стояв у напруженій позі, тримаючи руку в кишені халата.

— Це я, містер Мортон! — випалив ла Маса. — Я хочу попередити вас, що Галіндес…

І тут він побачив, що Мортон робить йому якийсь знак очима. На мить осікшись, він знову розкрив був рота, щоб закінчити фразу, аж американець раптом закричав:

— Хто ви такий? Я вас не знаю! Забирайтесь геть! Ла Маса збагнув: Мортон не один. Прошепотівши:

«Я прийду завтра», він повернувся й пішов.

Коли Мортон замкнув за ним двері, з ванної, невинно всміхаючись, тихо вийшла дівчина.

Почувши вранці про події минулої ночі, Кертіс похмуро сказав:

— Ох, телепню! Я ж попереджав! Тепер тебе може врятувати тільки американський посол. Іди до нього й розкажи йому про свою місію.

Мортон сумно похитав головою.

— Боюся, що для Вашінгтона тутешня військово-морська база дорожча за життя якогось Майка Мортона. Але доведеться-таки спробувати.

…Посол містер Річард Стівенс зустрів Мортона привітно. Але, вислухавши розповідь агента, гірко посміхнувся:

— На жаль, я нічого не можу для вас зробити. Ви не член дипломатичного корпусу й не державний чиновник, а приватна особа. Тому про дипломатичний імунітет не може бути й мови.

Посол вийшов з-за свого письмового стола, поклав руку Мортону на плече.

— Повірте мені, я розумію ваше становище і співчуваю вам. Але сказати вам можу тільки одне: двері