Андраш Беркеші - Агент №13

враження. — Так, я стомився. Але не хочу, щоб син мій жив з думкою, що його батько зрадник. Я не благав залишити мені життя. А тепер ви можете спокійно кінчати зі мною. Задум умертвити мене не вдався. Зараз уже ніхто не зможе ствердити, що мене вбили невідомі. Магнітофонна стрічка збереже голос Вальтера Герцога, його розмову й потрапить до надійних рук. Ті, кому це потрібно, знатимуть, хто зрадник, хто вбивця і хто перешкодив мені виконати завдання. Тепер мене вже не цікавить і те, що ви чинитимете далі, куди втечете.

Герцог завагався. Він зрозумів, що потрапив у пастку, до того ж у таку, з якої нелегко вирватися. Власне, він одержав по заслузі, бо добре знав, з ким має справу. Адже Шлеззіг теж його попереджав: «Будьте дуже обережні, Вальтер: Губер хитрий, мов змія. Дійте не кулаком і не зброєю, а розумом».

«Мені запаморочила голову ненависть», — майнуло в голові. Безпорадно стояв і дивився на апарат, не знаючи, до чого вдатися. На таку ситуацію не розраховував. Але найгірше полягало в тому, що Браун та його співробітники таки помилилися. Всі ознаки підтверджують, що Губер не зрадник. Який же він дурень, що повірив Браунові! Хіба не можна було передбачити, що Браун і Шлеззіг хочуть знищити Губера з особистих причин, до того ж зробити це за «залізною завісою», щоб відвести від себе найменшу тінь підозри. А тепер вони від усього відречуться, може, й подадуть на нього ж рапорт. Можливо й таке, що вони якимись обхідними шляхами вже повідомили угорські органи, виказали його разом з Єллінеком і таким чином звільняться не тільки від Губера, але й від них, живих свідків.

— Де магнітофон? — глухо запитав він.

— Невже ви гадаєте, що я вам це скажу? Кінчайте зі мною поскоріше і рятуйтеся, доки не пізно.

Ці рішучі слова ще більше спантеличили Герцога. Невже цей ще не зовсім старий чоловік і справді не хоче жити?

— Послухайте, — почав він. — Ходімо за магнітофоном, а потім поговоримо.

— Я не маю про що більше з вами говорити, Герцог. Не бійтеся, стріляйте. Напевно, вам пообіцяли за це кругленьку суму.

— Годі прикидатися! Хочете, щоб я вибачився перед вами за розповідь про Грету? Щоб зізнався, що то був недоречний жарт?

Губер мовчав.

— Підводьтеся хутко! Підемо за магнітофоном…

Цієї миті на терасі почулися швидкі кроки, і до кімнати вбігла Ліза.

— Пане Губер!.. Пане Губер, біда! — гукала вона, хапаючи ротом повітря і важко дихаючи. Побачивши Герцога з пістолетом у руці, вона зупинилася як укопана.

— Що трапилось, пані? — спитав Губер.

— Лихо! — відповіла Ліза. — Велике лихо! — І вона по-дитячому підняла догори обидві руки, показуючи, яке велике сталося лихо.

— Станьте поруч з Губером, — холодно наказав Герцог.

Ліза покірно підійшла до Губера, все ще важко дихаючи.

— Ну, що там таке? — спитав Герцог.

— Я можу це сказати лише самому панові Губерові, — з гідністю відповіла жінка.

— Е ні, ви скажете й мені, — погрозливо промовив Герцог і зробив крок уперед.

— Досить уже з вас дурниць, Герцог, — відрізав Губер. — Скажіть йому, пані, що скоїлось.

Тільки тепер вони обоє помітили, що Ліза тримає в руці телеграму, яка рясніла видрукуваними на машинці літерами.

— Ви розумієте по-угорськи? — звернулася жінка до Герцога.

— Ні, — відповів той.

— Тоді я вам перекладу. — І Ліза почала повільно читати текст «телекса»:

— «Полковникові Ерне Карі. Наказую негайно арештувати західнонімецького громадянина Отто Губера та кореспондента агентства Рейтер у Відні Вальтера Герцога. Негайно відправляйте їх у Будапешт. За дорученням міністра внутрішніх справ, генерал-майор Годоші».

— Будь ласка, тепер прочитайте самі. — І Ліза передала телеграму Губерові.

Той прочитав. Ліза переклала все точно.

— Погляньте, Вальтере. Сподіваюся, що своє прізвище ви впізнаєте і по-угорськи?

Герцог узяв «телекс» і уважно розглянув його. «Вальтер Герцог», — прочитав він про себе. Поруч побачив і прізвище Губера. Отже, його припущення підтвердилося. Браун таки не забарився з своїми діями.

— Як це потрапило до вас? — запитав він жінку.

Ліза ображено відвернулась:

— Вам я нічого більше не скажу!

— Виходить, — з легкого іронією промовив Губер, — ви все-таки як слід не вивчили ситуацію. Бо ж, коли хочете знати, пані Ліза довірена особа полковника Кари, а разом з тим і моя співробітниця. Може, ви хоч тепер зрозумієте нарешті, яких дров ви наламали. І втім, якби ви уважніше розглянули список агентів, то помітили б, що тринадцятий а них не розшифрований. А звідси вже легко можна зробити висновок, що список був підготовлений для неї, бо матеріали треба ж комусь збирати, чи не так?

— Майте на увазі, — перервала Ліза. — Я згодна на це тільки за умови, якщо ви дасте обіцяні тисячу доларів наперед. Меннел мене обдурив, царство йому небесне.

— Ви їх одержите, пані.

Герцог був уражений почутим. Мимоволі згадалися слова Адама Рустема, які він сказав про Шалго. Що ж, усе правильно. В наші дні навіть папа римський може стати більшовицьким агентом. Правда, старий Рустем висловив цю думку трохи інакше, але зміст той самий. Герцог відчув, що починає вловлювати взаємозв'язок. Губер геніально втерся у довір'я полковника Кари. Він завербував цю жінку і приготував для неї список агентів. Он воно що! Але як логічно, чорти б його забрали! Логічно й те, що розповів Губер про своє повідомлення телексом. Адже Браун добре знає — Меннела втопили, чи принаймні з ним сталося щось подібне. Губер згадав про уламки автомобіля, і Браун повинен був зрозуміти, що операція наштовхнулась на якісь непередбачені перешкоди, тому машину довелось продати. Ця сволота в Бонні й Гамбурзі готова перегризти одна одній горло. І завжди знаходяться йолопи, яких вона використовує для своєї брудної роботи. Як ось, наприклад, і його, Герцога. Але так просто він не здасться! Для нього воля так само жадана, як і для Брауна чи Шлеззіга. Вихід