Юрій Гурін - Закоханий з Едемії, Юрій Гурін

 — А навіщо?

На що старий та досвідчений відповів:

— Ти бачив, яка публіка повиходила, вкрадуть — і не помітиш».

Маша по звичці невимушено розсміялася, Сніжана більш стримано, а Валентину явно анекдот не сподобався, він лише трішки ухмильнувся.

Далі трішки сп’янілі від пива та вина ніхто вже не звертав уваги на теми анекдотів і просто сміялися, коли хтось завершував розповідь. До квартири поверталися пішки і, йдучи вечірньою Одесою напідпитку, у Мирослава народився вірш:

— Кохання вирвалось з пітьми

Воно планетою блуждає.

Тобі від нього не втекти

Воно захопить, зажадає.

Твоєї участі в житті

В житті чарівної красуні.

Тієї змученої душі

З якою доля поєднає.

— То ти романтик, — розсміявся Валентин. — І якого дідька ти робиш у фінансах?

— Отож бо й воно, — відповів Мирослав.

Далі вони ще зайшли в місцевий супермаркет по продукти для сніданку й по пиво. Валентин те пиво пив літрами. Уже у квартирі дівчата зімпровізували невеличкий фуршет із вином, пивом і закусками й ще пару годин кожен ділився своїми розповідями, пов’язаними з Одесою, а в Мирослава раз у раз народжувались нові вірші. Потім стомлені, але щасливі, почали готуватися спати.