Джулія Рейвен - Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен

— Що не можна? — зі спини до мене притиснулося міцне тіло Руслана, і я заціпеніла від несподіванки. Долоні ковзнули вниз по животу, посилаючи тисячі мікроімпульсів по моїй шкірі. Я видихнула і спробувала повернути собі незворушний вигляд. Але марно. Тіло пробивало дрібне тремтіння, вдих давався насилу.

Ну чому я так на нього реагую? 

Щоразу, просто щоразу я гублюся від такої інтимної близькості, немов дурна закохана старшокласниця.

— Все не можна, — непомітно я відкинула голову на плече Руслана, — не можна приходити до університету, коли тобі заманеться. Мене можуть звільнити... Тато не хоче, щоб я щось з тобою мала спільного… — я вимучено зізналася, розуміючи, наскільки інфантильно це прозвучало.

Проковтнула. Пробурмотіла ще щось нерозбірливе і в спробі піти сіпнулася вбік, але великі руки сусіда не дозволили мені втекти.

— Руслане, ну що ще? — награно обурилася, хоча сама губилася від такого владного жесту. Він ніби рентгеном дізнався про всі мої слабкості. — Я не маю часу… — прошепотіла, розуміючи, до чого він веде.

Пальці сусіда чуттєво ковзнули по моєму передпліччю до зап'ястя... Я вдихнула пряний аромат його одеколону і відчула подих на шиї. Опалюючий шкіру видих. Губи торкнулися мочки мого вуха.

— Тетяно Юріївно, — театрально звернувся Руслан, — ви колись займалися сексом у бібліотеці?

— У мене консультація з дипломником, — видавила я тремтячим від збудження голосом, — не час і не місце, Руслане.

Ноги стали ватяними, широкі підбори заважали, хотілося зняти їх і відкинути кудись убік.

— Відключи мозок, і не говори. Все встигнемо, — його пальці пройшлися вздовж мого хребта, по сідницях. Широкі долоні на стегнах, і я, застогнавши, подалася на зустріч.

— Нас можуть побачити, — нотка здорового глузду все ж таки нагадала про себе, — бібліотекарка, студенти, ректор, та всі…

— А ми тихенько, — відказав мені на вухо цей демон хіті на ім'я Руслан. Він одним рухом звільнив моє волосся від тугої резинки, і те густим темним водоспадом впало на плечі, — і дуже-дуже акуратно.

Немов зголодніла по сексу німфоманка я не могла нічого вдіяти зі своєю слабкістю. Своїм божевіллям та диким бажанням. Без зайвих слів я впивалася жаром чоловічого тіла та його вмілими пестощами.

Пильна бібліотека, стелажі, красень-сусід, адреналін.

Дуже хтиво. І дуже гаряче.

Руки сусіда ні на секунди не припиняли мене гладити, пестити, доводити до спокути. Я задихалася. Ковтала крихти спекотного повітря, які помалу діставалися в легені.

Все тільки сприяло, щоб я здалася під опіку тілесним інстинктам і розслабилася.

— Все буде гаразд, — як крізь сон почула я голос Руслана. Його пальці підділи край моєї строгої спідниці. Далі під мереживні трусики. Торкаючись чутливого клітора та вириваючи з грудей гучний протяжний стогін.

— Ч-ш-ш, — чоловіча долоня лягла мені на рот, — Тетяно Юріївно, тут не можна шуміти, — він провів язиком по мочці вуха, шиї, попутно пестячи мене вільною рукою між ніг.

Безсило сперлася на дерев'яні стелажі, намагаючись утримати хоч якусь рівновагу. Руслан прибрав руку від губ і почергово стиснув мої груди. Погладив мої сідниці і притиснув до себе.

Звук розстібання ширинки. З грудей вирвався видих. Секунда — і твердий член одним ривком увійшов у мене. Я вигнулась у попереку, ще міцніше притискаючись до паху сусіда.

Руслан взяв мене за стегна і з розмаху став насаджувати на себе, щоразу вбиваючись у мене до межі, до дивовижної знемоги.

Проникнення стали настільки глибокими, що я взагалі перестала щось розуміти. Губилася у відчуттях, металася, божеволіла. Груди нили, сил зовсім не залишилося.

— Боже мій! — зовсім неконтрольований стогін зірвався з губ.

На мить усі звуки зникли. Я вже нічого не чула. Нічого не розуміла. Одні солодкі стогони і розсип дрібних іскор внизу живота.

Неслухняними руками поправила трусики, стягнула вниз спідницю.

Так само важко дихаючи, я обернулася до сусіда. Він якраз застібав ширинку. У куточках його губ причаїлася задоволена усмішка.

— Все добре? — промовив Руслан. — А то на тобі обличчя зовсім немає...

— Так, все добре, — проковтнула, ледве зумівши зібрати думки, — але що ти хотів? Ти ж казав, що тобі потрібна допомога?

— Потрібна, Тань, — миттю його погляд став надто серйозним, — я хочу, щоб ти поїхала зі мною до батька. До мого батька.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно