Брем Стокер - Самоцвіт семи зірок, Брем Стокер

Коли ми детально роздивилися кота, містер Трелоні зняв його зі столу.

— Обережно, батьку! Обережно! — вигукнула Маргарет. — Він може тебе поранити!

— Не тепер, моя люба! — відповів він.

Її обличчя витягнулось.

— Куди ти йдеш? — запитала вона слабким голосом.

— На кухню! — відповів він. — Вогонь знищить цю загрозу, бо навіть астральне тіло не може матеріалізуватися з попелу!

Він подав нам знак іти за ним. Маргарет відвернулася. Я підійшов до неї, але вона прошепотіла:

— Ні, ні! Іди з ними. Ти можеш бути потрібен батькові. Ох, це схоже на вбивство!

Сльози текли по пальцях, якими вона затуляла очі.

В кухні вже все було готово: в печі лежали дрова, містер Трелоні підніс до них сірник — і за декілька секунд спалахнуло полум'я. Коли вогонь розгорівся, він кинув у нього тіло кота. Якийсь час воно лежало у вогні, а потім спалахнуло, мов порох. Ми полегшено зітхнули. Охоронця Тери більше не було!

Повернувшись до печери, ми побачили, що Маргарет сидить у темряві. Вона вимкнула світло, і лише останні сонячні промені промикалися крізь віддушини. Батько підійшов до неї й обняв, а вона поклала голову йому на плече і немовби заспокоїлася. Потім покликала мене:

— Малкольме, ввімкни світло!

Коли спалахнуло світло, я побачив, що її очі вже сухі. Батько також це помітив і зрадів. Він сказав нам урочистим голосом:

— Тепер підготуймося краще до нашої великої роботи. Не можна нічого залишати на останню хвилину!

— Що ви збираєтеся зробити? — схвильовано запитала Маргарет.

Містер Трелоні відчував її хвилювання, бо відповів тихим голосом:

— Розгорнути мумію цариці Тери!

Вона підійшла до нього ближче і благально прошепотіла:

— Батьку, ви ж не збираєтеся її розбинтувати! Ви всі чоловіки! І при світлі!

— А чом би й ні, люба моя?

— Тільки подумай, батьку! Жінка! Зовсім сама! В такий спосіб! У такому місці! О, це жорстоко! Жорстоко!

Її щоки зашарілися, а очі були наповнені сльозами обурення. Батько почав її заспокоювати. Я хотів одійти, але він жестом звелів мені залишитися, бо суто по-чоловічому шукав підтримки й намагався перекласти на іншого нелегке завдання, що полягало в заспокоєнні жіночих емоцій. Проте спершу він звернувся до її розсудливості.

— Не жінка це, любонько, а мумія! Вона мертва вже п’ять тисяч років!

— Яке це має значення? Стать не залежить од віку! Жінка є жінка, навіть якщо вона померла п’ятсот тисяч років тому! А ви ж очікуєте, що вона прокинеться після такого довгого сну! Це не була справжня смерть, якщо вона збирається відродитися після неї! Ти змусив мене повірити, що вона оживе, коли скринька буде відкрита!

— Так і було, моя люба, і я в це вірю! Але якщо протягом усіх цих років вона не була мертва, то цей стан усе-таки дуже схожий на смерть. І знову ж таки, подумай: бальзамували її чоловіки. В Єгипті не було лікарів-жінок, люба моя! І крім того, — він заговорив уже спокійніше, бо вона почала дослухатися до його слів, — ми звикли до таких речей. Корбек і я розгорнули сотні мумій, і серед них були мумії жінок і чоловіків. Доктор Вінчестер у своїй роботі має справу як і з жінками, так і з чоловіками, тож звичка навчила його не думати про стать. Навіть Росс… — він раптом замовк.

— Ти також братимеш у цьому участь? — обурено запитала вона в мене.

Я нічого не сказав — у таких випадках найліпше мовчати. Містер Трелоні поспішно продовжив, я бачив, що він зрадів, коли його урвали:

— Моя дитино, ти й сама будеш при цьому присутня. Ми не на вечірці з розвагами. Ми всі — серйозні люди й розпочинаємо важливий експеримент, який може збільшити людські знання, експеримент, який може стати смертю для нас, бо на нас можуть чигати небезпеки, про які ми й не здогадуємося! Зрозумій, моя дитино, що ми діємо з усією серйозністю глибоко переконаних людей! Крім того, моя люба, для успіху експерименту цю мумію необхідно розгорнути, зняти з неї бинти.

Якщо вона воскресне в них, то їй відразу ж настане кінець! Вона помре смертю живцем похованої людини!

Обличчя Маргарет посвітліло.

— Гаразд, батьку! — сказала вона, поцілувавши його. — Але мені все одно здається це великою образою для цариці й жінки.

Я рушив до східців, і вона покликала мене:

— Що ти робиш?

Я повернувся, взяв її за руку і відповів:

— Я повернусь, коли розгортання закінчиться!

Вона довго в мене вдивлялася, й на її обличчі з'явився натяк на усмішку, коли вона сказала:

— Напевне, тобі також краще залишитися! Це може бути корисно для твоєї адвокатської роботи!

І засміялась, зустрівшись зі мною поглядом, а потім змінилася. Її обличчя спохмурніло, і вона смертельно зблідла. Тихим голосом вона сказала:

— Батько має рацію! Це жахлива ситуація, ми всі повинні ставитися до неї серйозно. Але через цю причину тобі краще залишитися, Малкольме! Потім радітимеш, що був присутній при цьому!

Моє серце стиснулося від її слів, але я думав, що краще на них не відповідати. Страх і так уже над нами завис!

А містер Трелоні з допомогою містера Корбека і доктора Вінчестера підняв віко саркофага. В ньому була мумія цариці. Вона