Мігель де Карріон - Грішниці. Сфінкс

Тереса неуважно кивнула головою і решту дороги мовчала, дедалі більше непокоячись.

Коли під'їхали до дому, вона вже мала обдуманий план. Заплативши візникові, сказала Аніті, щоб та мерщій ішла заспокоїти свою матір. Дівчина квапливо рушила нагору. Тереса замислено постояла на сходах, тоді рішуче повернула ліворуч і штовхнула двері Флориної квартири.

Напіводягнена орендаторка схопилася на ноги, квапливо прикрила простирадлом ліжко, де лежав її полюбовник, і стала навпроти нежданої гості, затуляючи своїм дебелим тілом усе, що було в кімнаті.

— Чого вам, сеньйорито Тересо? — спитала вона роздратовано, навіть не запросивши сісти.

Тереса, мабуть, не помітила замішання, що його викликала її поява, бо сказала так, наче вони були самі:

— Слухайте мене, Флоро. Як ви гадаєте, чи власник будинку дасть мені п'ятсот песо, якщо я в нього попрошу?

Товстуля враз стрепенулась. Трохи подумавши, похитала головою і сказала уже звичайним солоденьким голосом:

— Гм! Забагато, як мені здається. Але, може, вам пощастить, якщо ви…

Тереса нетерпляче перебила її:

— Ну звичайно, якщо я пересплю з ним. Саме це я й мала на увазі.

Вона стояла бліда, втупивши перед себе невидющі очі, немов божевільна.

Флора не поспішала відповісти. Нарешті під допитливим Тересиним поглядом сказала, як людина, що добре знає звичаї покупця:

— Я гадаю, він дасть їх вам, сеньйорито Тересо.

— Сьогодні ж?

— Сьогодні… або завтра вранці… коли вже ви так поспішаєте.

— Ви можете зробити мені послугу і сказати йому про це негайно?

Запитання були сухі, нервові, короткі.

— Так, якщо бажаєте.

Орендаторка м'якшала з кожною новою відповіддю. Тереса з хвилину вагалася, тоді сором'язливо мовила:

— Мені дуже важко, Флоро… Але нужда змушує… Як по-вашому, він дасть гроші наперед, ще до того, як я… зроблю те, що він хоче?..

Флора пильно глянула їй в очі.

— Так, сеньйорито Тересо, адже він дуже добре знає вас…

— О, спасибі, спасибі! — вигукнула нещасна жінка й вибігла з кімнати, боячись, що не витримає і заллється сльозами.

На другий день уранці балакуча орендаторка принесла пакуночок із золотими монетами й переказала, що дон Рудесіндо призначає побачення о восьмій годині вечора. Тереса не насмілювалась сама віднести гроші Флорінді і чекала Домінгу з сніданком, щоб передати через неї. Навіть не доторкнулась до грошей, тільки кивнула, щоб Флора поклала їх на ліжко, і це викликало неабиякий подив у звідниці, котра не могла втямити, як можна байдуже дивитися на таку велику суму.

— Отже, сеньйорито Тересо, точно о восьмій. Комерсанти люблять пунктуальність. Не забудьте, другі двері од проспекту Гольфо. Дзвонити не треба, штовхніть лишень двері — вони будуть відчинені. Вас ніхто не побачить, адже це не місце зустрічей, а будинок друга, який надає його донові Рудесіндо для справ…

Тереса була спокійніша, ніж напередодні, хоч і відчувала глибоку відразу до базікання надокучливої жінки. Бажала одного: щоб та швидше пішла геть і залишила її на самоті. Флора на мить замовкла, а потім із знанням справи стала розповідати про звички старого багатія.

— Він призначив зустріч о такій пізній годині, бо не хоче, щоб його побачили. До того ж, у нього нетравлення шлунка, і обідав він звичайно о п'ятій. Я добре знаю старого лиса, знаю всі його хитрощі! Нізащо в світі він не ризикнув би, щоб його розбив апоплексичний удар…

Тереса зрозуміла натяк і почервоніла, як вишня. Хотіла кинутись до ліжка, схопити гроші і жбурнути в обличчя брудній плетусі, щоб та повернула їх своєму хазяїнові, але стрималась; подумала тільки, що, мабуть, недарма всі грішниці не приховують своєї ненависті до чоловіків, з якими живуть.

«Мушу терпіти», — подумала з гіркотою і стоїчно слухала далі Флорине базікання.

Коли, нарешті, орендаторка пішла, Тереса зітхнула з полегкістю і довго ще стояла на місці, втупивши очі перед себе. З задоволенням подумала про те, як здивується і зрадіє Флорінда, коли їй передадуть гроші, хоч вони, можливо, підуть на похорон Ліліни. І водночас відчула терпку зловтіху, що її ганьба впаде також і на Рохеліо, і на брата, і на всіх, хто міг зберегти її честь і не зробив цього…

Раз у раз поглядала на годинник. Їй здавалося, що хвилини збігають незвичайно швидко. Ріголетто не прийшов уранці, а може, не прийде й до вечора — захворіла його бабуся. Тересі бракувало вірного друга в цю тяжку для неї годину, але в той же час вона боялася зустрічі з ним, бо не уявляла собі, як зможе розмовляти про дріб'язкові справи, приховуючи свою жахливу таємницю, — адже він їй не чужий.

Домінга принесла сніданок і дбайливо, як мати, накрила на стіл. Тереса їла машинально і на запитання негритянки лише гмукала. Потім обняла її, наче вибачаючись, і попросила віднести гроші Флорінді. Зваживши на руці пакуночок, Домінга злякано позадкувала, вражено дивлячись на хазяйку. Тереса, яка не подумала про те, що треба буде сказати годувальниці, звідки взялися гроші, мусила викручуватись.

— Я продала акції міднорудної копальні, які мав Рохеліо, — сказала вона тремтячим голосом.

— Кому? — спитала негритянка, не підозрюючи обману.

— Хазяїнові нашого будинку… Потім я розповім тобі. Нам дуже пощастило!..

Тересі так хотілось зостатися самій, що вона чи не вперше в житті зраділа, коли Домінга пішла. Минав час, і вона дедалі дужче нервувала, хоч у думці вже підготувалася до вечірнього побачення і наперед визначила свою поведінку. І все-таки не могла змиритися з тим, що за оті кляті, ненависні гроші чоловік, якому вона ніколи