Пауло Коельо - Заїр

class="book">– Щоб підживлятися. Як сказав старий кочовик зі степу: світ, який ми сьогодні знаємо, це лише історія, яку нам розповіли, й історія неправдива. Інша історія містить обдарування, могутність, спроможність вийти далеко за межі відомого. Хоч я жив із Присутністю від дитячих літ, а короткий час міг навіть її бачити, Естер показала мені, що я не сам-один у світі. Вона познайомила мене з людьми, які володіли особливими обдаруваннями, як наприклад, пересувати ложки та виделки силою думки або робити хірургічні операції іржавим скальпелем, без анестезії, причому хворий підводиться і йде собі відразу після операції.

Я ще тільки навчаюся користуватися своїми прихованими спроможностями, але мені потрібні союзники, люди, котрі не мають своєї історії, – такі, як ви.

Тепер була моя черга захотіти розповісти свою історію цим незнайомим людям, почати звільнятися від свого минулого, але була вже пізня ніч, а я мусив прокинутися завтра рано, бо до мене мав прийти лікар, щоб нарешті зняти з моєї шиї ортопедичний комір.

Я запитав у Михаїла, чи не підвезти його, але він відмовився, сказавши, що йому треба трохи пройтися пішки, сьогодні йому особливо бракує Естер. Ми покинули жебраків і попрямували до проспекту, де могли зловити таксі.

– Певно, та жінка мала рацію, – сказав я. – Якщо ви розповідаєте свою історію, то ви не звільнилися від неї, чи не так?

– Я людина вільна. Але ви також повинні розуміти – у цьому весь секрет, – що деякі історії уриваються на середині. Ці історії виявляють більшу Присутність, і поки ми не закінчимо попередній розділ, ми не можемо перейти до наступного.

Я пригадав, що прочитав в Інтернеті один текст, приписуваний мені (хоч я ніколи нічого подібного не писав): «Тому так важливо позбутися певних речей. Відкинути їх. Звільнитися від них. Люди повинні зрозуміти, що в житті ніхто не грає міченими картами, тому іноді ми виграємо, а іноді – програємо. Не сподівайся, що тобі щось повернуть, не сподівайся, що визнають твої зусилля, що відкриють твій геній, що зрозуміють твою любов. Завершуй цикл. Не з гордості, не від неспроможності, не від самовпевненості, а тільки тому, що це вже не вміщується у твоє життя. Зачини двері, зміни платівку, підмети дім, витруси пилюку. Припини бути тим, ким ти був, і перетворися на того, ким ти є».

Але ліпше погодитися з тим, що каже Михаїл.

– А як зрозуміти, що деякі історії уриваються на середині?

– Естер тут немає. У якусь певну хвилину мені не вдалося підтримати її зусилля очиститися від смутку й дозволити, щоб повернулася радість. Чому? Бо її історія, як і історії мільйонів людей, закладена в Енергію Любові. Вона не може розвиватися незалежно, сама по собі: або перестань кохати, або чекай, коли твій коханий тебе зрозуміє.

У тих шлюбах, які зазнають краху, коли один зупиняється, другий мусить зробити те саме. І поки він чекає, з’являються коханки, благодійні товариства, надмірне піклування про дітей, надривна праця й таке інше. Було б набагато легше відверто поговорити про те, що між ними сталося, наполягати, кричати: «Опам’ятаймося! Ми все робимо одне одному всупереч, ми помираємо від нудьги, від турбот і тривог, від страху!»

– Ви щойно сказали мені, що Естер не може скинути з себе тягар смутку – і то з моєї вини!

– Я сказав інше: я не вірю в те, що одна людина може звинуватити іншу хай там за яких обставин. Я сказав, що перед нею стоїть вибір: або розлюбити вас, або зробити так, щоб ви пішли їй назустріч.

– Саме це вона й робить.

– Я знаю. Але якщо це залежить від мене, то ми підемо їй назустріч лише тоді, коли дозволить Голос.

* * *

– За кілька хвилин ортопедичний комір розстанеться з вашою шиєю, і я сподіваюся, ніколи вже туди не повернеться. Але поки що я попрошу вас утримуватися від зайвих рухів, бо м’язам потрібний певний час, щоб повернутися до нормального стану й почати діяти. До речі, а як там дівчина з її пророцтвами?

– Яка дівчина? Які пророцтва?

– А ви хіба не сказали мені в лікарні, що хтось чув Голос, який попередив, що з вами станеться нещасливий випадок?

– Але то була не дівчина. А ви, до речі, тоді в лікарні пообіцяли мені навести довідки про таку хворобу, як епілепсія.

– Я консультувався з фахівцем. Запитав у нього, чи йому відомі подібні випадки. Його відповідь мене трохи здивувала, але не забуваймо, що медицина має свої таємниці. Ви пам’ятаєте історію про хлопця, який виходить із дому, маючи достатньо грошей, щоб купити п’ять яблук, а повертається з двома.

– Так. Він міг загубити їх, подарувати, вони могли коштувати дорожче… й таке інше. Не турбуйтеся, я знаю, що на жодне запитання абсолютної відповіді не існує. Жанна д’Арк була хвора на епілепсію, перед тим як почати свою діяльність?

– Мій друг згадав про неї у нашій розмові. Жанна д’Арк чула Голоси з тринадцяти років. Вона посвідчила, що бачила спалахи світла – а це один із симптомів нападу епілепсії. На думку невролога доктора Лідії Бен, стан екстазу, який опановував святу войовницю, спричинявся тим, що ми називаємо музикогенною епілепсією, напади якої відбуваються під впливом певної музики: у випадку Жанни це було бамкання дзвонів. Той хлопець переживав напади епілепсії у вашій присутності?

– Так.

– Тоді звучала якась музика?

– Не пам’ятаю. А навіть якби звучала, то брязкіт посуду й гомін голосів не дозволив би її почути.