Естрела Асферіс - Сильніше за обставини, Естрела Асферіс

Глава 15

Колін Дрейнморт

Я стояв у стані заціпеніння, жахаючись тієї долі, яка чекає на всіх тут присутніх. На мій превеликий жаль, я ніяк не міг вплинути на результат подій. Усі, хто присутні тут, незабаром помруть. Я навіть не міг нікого попередити, оскільки більше не контролював власне тіло. Єдине, що я міг, це спостерігати, як здійснюються плани батька.

До вчорашнього вечора я навіть не підозрював, що в нього такі жахливі плани. Дізнався я про все, коли батько після вечері підійшов і завів розмову:

- Сину, у мене до тебе прохання, - звернувся до мене батько.

- Слухаю, - вимовив я, сподіваючись, що він не попросить чогось неможливого.

- Одружися з Меланією, - прохання було висловлено таким тоном, ніби це був наказ.

Я в приголомшенні дивився на батька. Що за маячня?! Меланія зникла п'ять років тому. Як я можу з нею одружитися, навіть не знаючи, де вона перебуває? І це навіть не враховуючи той факт, що я сприймав її як молодшу сестру. Вона, пам'ятається, теж ставилася до мене більше як до друга і старшого брата, ніж до хлопця. Усе це я й висловив батькові, на що отримав вельми несподівану відповідь:

- Вона тут, і якщо ти не хочеш з нею одружитися, доведеться мені, - зітхнувши, сказав батько, чим знов привів мене в шоковий стан.

- Але навіщо тобі це? - я все ж зміг вичавити із себе запитання, незважаючи на шок.

- Навіщо?! Звісно ж, щоб захопити владу в клані, - наче в роздумах відповів батько.

Подивившись у його очі, я побачив там алчність і злобу. Хто стоїть переді мною?! Це точно мій батько?! Перейшовши на магічний зір, я подивився на перевертня, що стояв переді мною. Це справді був мій батько, жодної ілюзії чи підміни. Але чомусь навколо нього вирував темний туман. Повернувшись до звичайного зору, я помітив, що туман зник. Виходить, його можна бачити тільки при переході на магічний зір.

Чому мій батько, який до сьогоднішнього дня був цілком адекватним перевертнем і дбав не тільки про інтереси нашої сім'ї, а й усього клану, так змінився? Коли це сталося і як? Чи він весь цей час прикидався, і виношував одному йому відомі плани?

- Як ти збираєшся це зробити? - ледь чутно видавив із себе я, остерігаючись зайвим словом спантеличити батька.

Не знаю, чи то мені пощастило з його настроєм, чи то ні, але він дещо мені розповів:

- Для початку я зберу всіх претендентів на місце глави клану в одному місці. Відверну їх увагу дечим, і коли вони не будуть нічого підозрювати, накрию всіх магічним куполом і знищу всіх разом. Довго вони не проживуть.

Його слова поселили такий жах в моєму тілі, що я боявся навіть зрушити з місця, не те що сказати щось.

Але ось я все ж набрався рішучості, і запитав:

- Що буде з нашим главою?

- Він помре від серцевого нападу. Звісно, це за офіційною версією, - відповів батько, все ще перебуваючи в піднесеному настрої.

- А насправді? Ти вб'єш його? - випалив я, розриваючись між бажанням втекти і попередити всіх про небезпеку, що насувається, і необхідністю з'ясувати всі деталі планів батька.

- Навіщо? Я накажу йому, і він просто помре, - майже байдуже відповів батько.

Що? Він накаже, а глава просто підкориться? Як таке можливо? Він що, зумів захопити Главу під свій контроль? Як? Охорона Глави виявляє й усуває всі спроби впливу на нього. То як же він зміг провернути те, що ніколи нікому не вдавалося? І взагалі, якщо він контролює Главу, навіщо усувати його та інших претендентів на це місце, якщо можна просто продовжити керувати ним?

У мене в голові виникало дедалі більше запитань, які вимагали відповіді. Тож я продовжив обережно розпитувати батька про його плани:

- Як ти збираєшся заманити всіх в одне місце?

Він майже хвалькувато повідомив:

- У мене виникла чудова можливість зібрати всіх, і навіть більше. Один із моїх перевертнів нещодавно натрапив на Меланію. Звичайно ж він не забарився поділитися зі мною цією чудовою новиною. І ось я підкинув одну просту ідею Главі, і він реалізував її.

- Що це за ідея? - запитав я, здригаючись усередині. Після всього почутого я не сумнівався, що його ідея мені точно не сподобається, але хотілося б знати розмір катастрофи.

- Викрасти твою давню подругу, і влаштувати змагання за її руку, - відповів батько.

- Звідки викрасти? - не зовсім зрозумів я.

Батько знову привідкрив завісу таємниці:

- Знаєш, за моєю інформацією, вона зустріла свою пару. На щастя для мене, вони ще не встигли пройти церемонію. Не те щоб мене це якось зупинило. Я все одно збираюся усунути всіх претендентів на владу в цьому клані. І може навіть більше.

- Хто він? - запитав я, з жахом думаючи, що він мав на увазі, кажучи, що може навіть більше. Невже він хоче втягнути у свою боротьбу за владу сторонніх? Не тільки перевертнів з нашого клану?

- Якийсь Тесар ле Наруат із клану ле Рів'єн, - відповів батько, і продовжив: - Але він не найбільша рибка, яка неодмінно попадеться в мою пастку.

З кожним його словом у моїй голові виникало дедалі більше запитань, і міцніло переконання, що переді мною якийсь монстр. Він нікого не пошкодує, аби досягти своєї мети. Піде по головах, залишаючи за собою гори трупів. Але незважаючи на моє змінене ставлення до того, кого я ще нещодавно вважав батьком, я продовжив з'ясовувати його плани. Що більше я дізнаюся, то ймовірніше, що зможу хоч когось врятувати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍