Естрела Асферіс - Сильніше за обставини, Естрела Асферіс

- Як ти збираєшся заманити його у свою пастку? - спитав я.

Батько продовжив із вихвалянням ділитися інформацією:

- Я вже дещо зробив. Саме зараз він має отримати запрошення на церемонію одруження Меланії ле Фотьєн з Лассеном ле Ніссеном.

Тут я не витримав, і з хвилюванням у голосі перебив його:

- Ти маєш на увазі той північний клан, який ні з ким не йде на контакт?

Батько кивнув. Я, не розуміючи до кінця його план, продовжив розпитувати:

- І як він опиниться тут? Чи ти створиш ілюзію?

Батько з запереченням мотнув головою, але все ж відповів:

- Ні, він неодмінно прийде на церемонію. І не тільки він, а й більшість воїнів його клану.

- Чому? - спантеличено запитав я, не розуміючи, як батько зможе заманити на церемонію навіть північний клан. Повинна ж бути якась причина, чому вони там опиняться.

Батько, задоволено блиснувши очима, промовив:

- Кілька днів тому в мої руки потрапила сестра Ніссена. І щоб повернути її назад він зробить усе, що я захочу.

Тепер мені все зрозуміло, крім одного:

- Ти і його збираєшся вбити? - із втомою і майже приреченістю запитав я.

- Потрібно ж мені на когось повісити вбивство перевертнів із клану Фотьєн, - ніби виправдовуючись, вимовив батько.

- Тобто ти розв'яжеш війну між кланами? - запитав я те, що вже й без того було зрозуміло.

- Так, - відповів батько, після чого сам запитав: - Ти закінчив із розпитуваннями, чи залишилося ще щось нез'ясоване?

Я з запереченням мотнув головою, дивуючись, що батько був такий балакучий, і відповів на всі мої запитання.

- Тоді з цього моменту ти будеш підкорятися мені, - сказав батько і зробив кілька пасів руками.

Ні, хотів сказати я, і навіть спробував зрушити з місця, але не зміг, усе моє тіло завмерло. Я спробував підняти ліву руку, але знову не досяг успіху. Що? Невже батько захопив контроль над моїм тілом?

Поглянувши в його очі, я побачив у них підтвердження своїх думок. Він дійсно наслав на мене якусь магію, і тепер моє тіло мені не підкоряється.

- Ти, напевно, задаєшся питанням, як я захопив над тобою контроль? Усе просто, це древня темна магія. І якщо вже ти тепер знаєш мої плани, то для збереження їх у таємниці поки побудеш під моїм контролем.

Його перестороги були зрозумілі, він не довіряв мені. І цілком обґрунтовано, якби не магія підкорення, я б, напевно, вже щось зробив, щоб зупинити його. Але що він мав на увазі під стародавньою темною магією?

І тут я згадав те, що побачив магічним зором ще на початку нашої розмови, але потім через великий об’єм інформації забув. Той дивний темний туман, це і є та темна магія, яку згадав батько.

Знову перейшовши на магічний зір, я побачив, що тепер цей туман обплітав не тільки батька, а й моє тіло. І що ж мені робити? Як позбутися впливу дивної магії? Те, що це буде непросто, я підозрював, не дарма ж батько сказав, що це стародавня магія. Я жодного разу за роки навчання і магічної практики не чув про цей її вид. Я ще задавався питаннями, а батько вже вийшов із приміщення, кинувши наостанок:

- Роби те, що й зазвичай, але не базікай зайвого про мої плани.

Відтоді моє становище так і не змінилося, я все ще підкорявся батькові. Незважаючи на безліч спроб з мого боку, я так і не зміг позбутися впливу темної магії. І ось я стояв і з приреченістю спостерігав за подіями сьогоднішнього ранку. Ще пара годин, і мої друзі та знайомі просто зникнуть. Що стосується мене, я навіть не уявляв свою подальшу долю. Хоча, є два варіанти: батько або вб'є мене, або продовжить використовувати у своїх цілях, і коли потреба в мені відпаде, то все одно вб'є.

Але раптом дещо змінилося. Я побачив, як до мене прямує незнайомий маг. Перейшовши на магічний зір, я оглянув його й околиці. Парочка перевертнів недалеко від мене, як і я, були обплетені темним туманом. Значить, батько застосував цю магію не тільки до мене і Голови. Але на незнайомці я так і не помітив слідів цієї проклятої магії. Не знаю чому, але я відчув надію.

Ось він підійшов і вимовив вельми несподівані слова:

- Привіт тобі від Мел. Під деревом стою я.

Потім він в очікуванні витріщився на мене. Я від шоку кілька секунд не міг нічого сказати, але ось я все ж таки опанував себе і промовив відгук на наше старовинне привітання з Мел:

- І сплю я на ходу.

Завдяки слуху перевертня я зміг розчути, як Мел через амулет зв'язку підтвердила правильність привітання. Нарешті я міг зітхнути з полегшенням, переді мною друг Мел.

Мій висновок підтвердився наступними словами мага. Він представився, сказавши, що друг Мел, і їй потрібна моя допомога. Але на жаль, я при всьому своєму бажанні не міг допомогти. Мною керували, єдине, що я міг, це говорити. І я потроху, долаючи магію батька, зміг вичавити з себе потрібну інформацію.

Коли Антуан, друг Мел, замовк, прикусивши губу, я поступово почав втрачати надію. І навіть хотів запропонувати магу відійти від мене подалі, про всяк випадок, раптом батько змусить мене зробити щось непоправне. Але раптом Антуан мотнув головою, і крапля крові з прокушеної губи потрапила мені в обличчя. Я відчув, як ниті темної магії, що міцно сковували моє тіло, трохи ослабли.