Ю. Несбе - Мисливці за головами

сп’яніння, вирішив зайнятися садистськими іграми із собакою, якого привів із собою Клас Грааф. І насадив його на зубці тракторної косарки. Однак собака виявився бійцівської породи, і в розпалі бою Уве отримує глибокі укуси у задню частину шиї. Після чого Чикерюд на тракторі з косаркою і собакою на ній роз’їжджає околицями. Він знаходиться під таким впливом наркотиків, що ледь не з’їжджає в кювет. Його зупиняє водій легкової машини, котрий навіть не уявляв, у яку історію вляпався. Він просто виконав те, що вважав своїм суспільним обов’язком: посадовив пораненого Чикерюда до себе в машину і відвіз до лікарні.

— Такий контраст… людського матеріалу! — перебиває Г. Дюбвад.

— Напевне. Ось цей водій і розповів нам, що коли він знайшов Чикерюда, той був увесь замащений у власні випорожнення. Водій вирішив, що той випадково впав у яму з гноєм, але медичні працівники, які мили Чикерюда, змогли повідомити нам, що це були екскремен-и людей, а не тварин. У них є достатній досвід подібного… подібних…

— Що зробили з Чикерюдом у лікарні?

— Чикерюд був у напівнепритомному стані, але вони вимили його під душем, перев’язали рани і вклали у ліжко.

— Це у лікарні знайшли сліди наркотиків у нього в крові?

— Ні. Там у нього взяли, звісно, аналізи крові, але коли слідство дісталося до цього моменту, самі проби було вже, згідно із правилами, знищено. Ми виявили сліди наркотиків у крові під час розтину.

— Чудово. Але давайте все-таки повернемося назад. Отже — Чикерюд лежить у лікарні, а Грааф поки ще на фермі Синдре О. Що відбувається далі?

— Клас Грааф, звісно, відчув недобре, побачивши, що Чикерюд не повертається. З’ясувавши, що трактор зник, він відправляється за власною машиною і починає кружляти місцевістю у пошуках співучасника. Ми припускаємо, що приймач у машині Граафа вловлював поліцейські радіочастоти, і він таким чином дізнався, що поліція знайшла трактор і — вже вранці — труп Синдре О.

— Ага. Зрозуміло. Отже, ми бачимо: у Граафа неприємності. Співучасник зник, поліція знайшла труп О, а його ферма стала місцем злочину. І поліція у пошуках знаряддя вбивства тепер неминуче натрапить на картину Рубенса. Що ж при цьому думає Грааф?

Сперре вагався. Взагалі-то в поліцейських рапортах прийнято уникати припущень про те, що думає людина, там вказується тільки те, що відповідні особи доведено сказали чи зробили. У крайньому разі — викладається те, що вони, за їхніми власними словами, думали. А в даному випадку інформація щодо цього взагалі відсутня. З іншого боку, Сперре знав, що потрібно щось запропонувати, щоб… щоб… Він, певно, ніколи не дозволяв собі додумати цю думку до кінця, оскільки здогадувався, що там, у кінці. Що це приємно, коли про тебе трублять ЗМІ, коли тебе запрошують, якщо треба щось прокоментувати чи пояснити, коли незнайомі люди кивають тобі і шлють ММС-фото на мобільний. А варто припинити постачати їм матеріал — і ЗМІ тебе забудуть. То що ж виходить у сухому залишку? Альтернатива: професійність чи популярність, повага колег чи успіх серед натовпу?

— Грааф думає, — сказав Бреде Сперре, — що ситуація у нього складна. Він їздить і шукає напарника, а тим часом надходить ранок. І тут він чує по поліцейському радіо, що Уве Чикерюда збираються заарештувати і привезти з лікарні на допит. Тут Грааф розуміє, що ситуація із складної перетворюється на безнадійну. Адже він знає, що Чикерюд не надто міцний горішок, що поліція ретельно його обробить, що, ймовірно, Чикерюду запропонують пом’якшити покарання, якщо він викриє співучасника, і що Чикерюд, ясна річ, не захоче взяти на себе провину за вбивство Синдре О.

— Логічно, — підтримав Г. Дюбвад, нахилившись уперед.

— І Грааф бачить: єдиний вихід — це звільнити Чикерюда з поліції ще до початку допиту. Або… — Цього разу Сперре і без завбачливо піднятого пальчика Г. Дюбвада зрозумів, що необхідно зробити маленьку паузу: —…або позбавити його життя під час звільнення.

Здавалося, телесигнали потріскують у повітрі студії, настільки пересушеному прожекторами, що воно може спалахнути будь-якої хвилини.

— І тоді Грааф шукає машину, якою можна було б скористатися. І знаходить на парковці біля ресторану великий трейлер. Як колишній боєць нідерландського елітного підрозділу, Грааф зумів завести двигун. Він продовжував прослуховувати поліцейські частоти і, напевне, вирахував за допомогою мапи, коли поліцейська машина із Чикерюдом опиниться в потрібному квадра-і, прямуючи до Елверума. Він поставив трейлер на бічній дорозі і став на них чатувати…

Тут драматичним голосом вступає Г. Дюбвад:

— І ось відбувається найжахливіша трагедія всієї цієї історії.

— Так. — Сперре опустив очі.

— Я знаю, як це важко для вас особисто, Бреде, — сказав Г. Дюбвад.

Бреде. Назвав на ім’я. Це сигнал.

«Сперре найбільшим планом», — командує режисер у навушниках першій камері.

Сперре шумно зітхає:

— Четверо прекрасних співробітників поліції загинули в результаті зіткнення трейлера з поліцейською машиною, серед них — мій найближчий колега із КРИПОСа Юар Сюндед.

Сперре наближують так обережно, що той начебто не здогадується, що його обличчя поступово займає більшу частину екрана, просто камера немовби згущає настрій, наповнюючи його довірливістю, проникаючи у глиб душі цього імпозантного схвильованого поліцейського.

— Поліцейська машина вилетіла за огорожу і впала за деревами біля самої річки, — втручається Г. Дюбвад. — Але Уве Чикерюд якимось незбагненним чином примудряється вижити в цій аварії.

— Так. — Сперре вже опанував себе. — Він вибирається із зім’ятої машини, сам чи за допомогою Граафа. Той знову пересаджується на свій автомобіль і разом з напарником повертається в Осло. Коли місцеві поліцейські, знайшовши уламки машини, недорахувалися одного тіла, то спершу припустили, що воно впало у річку. До того ж, Чикерюд перевдягнув одного із загиблих поліцейських у свій одяг, тож спершу виникла плутанина — чиє ж тіло зникло насправді.

— І що ж ми бачимо? Коли Грааф із Чикерюдом начебто вже у безпеці, в обох починається неабияка параноя!

— Так. Чикерюд зрозумів, що коли Грааф наїхав трейлером на поліцейську машину, йому було, вочевидь, байдуже, виживе напарник чи ні. І тут Чикерюд розуміє, що опинився у смертельній небезпеці, що у Граафа є щонайменше дві причини звести з ним рахунки — по-перше, він був свідком убивства Синдре О, по-друге, щоб не ділитися виторгом за картину Рубенса. І що Грааф завдасть удару за першої-ліпшої нагоди.

Г. Дюбвад зацікавлено нахилився вперед:

— Отже, ми переходимо до останнього акту кривавої драми. Обидва персонажі повернулися до Осло, і Чикерюд вирушає до себе додому. Але не відпочивати. Він знає, що має випередити Граафа: не з’їси сам, то з’їдять тебе. І от він бере зі свого