Аріна Вільде - Мій супер сусід, Аріна Вільде

Глава 27. Владислав

Ранок міг бути набагато кращим, якби я не напився вчора до свинячого вереску і вранці не страждав від похмілля. Голова розколюється, а деякі подробиці вчорашньої ночі зовсім не пам'ятаю. А ще ранок міг бути набагато кращим, якби я вчасно пішов до себе, коли прокинувся, і якби не дзвінок Тумана.

- Зміє, ти там що, вирішив, що на курорті прохолоджуєшся? - гаркнув він у слухавку без прелюдій. - Пора вживати жорстких заходів. Князь не йде назустріч. Мало того, що в нас зірвалася партія техніки, бо машину чекали поліцейські, то ще й мені пташка на вушко нашепотіла, що він подав до суду клопотання про вилучення документів у «НЬЮЕЛЕКТРО».

- Я роблю те, що ти наказав: стежу за дівчиськом. Що мені ще зробити? Підстерігти її за рогом і побити, передаючи привіт татові? - Поганий настрій так і ллється з мене, особливо після того, як ця дівчина виставила мене за двері, і я зовсім забуваю, з ким маю справу.

- Якщо треба буде, то й це зробиш. А поки що чекаю від тебе чогось більшого, ніж просто фото сплячої дочки Князя. У тебе є три дні на те, щоб придумати, як змусити його співпрацювати, інакше я знайду корисніших людей на твоє місце.

Я хочу сказати, що я взагалі-то не злочинець, не вбивця і вже точно не псих, який погрожуватиме беззахисним жінкам. Хочу сказати, що до моїх обов'язків входить домовлятися з людьми, контролювати, щоб гроші доставляли в потрібне місце, і шукати нові точки для збуту, але я мовчу. Тому що за стільки років встиг вивчити Тумана. І краще йому не суперечити.

- Добре, - видихаю в трубку і з останніх сил стримую себе, щоб не кинутися до Кіри, зібрати її одяг у валізу і відправити кудись подалі від цього місця.

Якщо вона справді дочка Князя, якого біса він залишив її без нагляду? Сподівається, що ніхто про неї не дізнається? Так уже довідалися і навіть повідомили йому про це!

- І ще, - здригаюся від голосу в трубці, зовсім забувши, що бос все ще на лінії, - я просив тебе доглянути за Христиною?

- Так, вона зранку вилетіла до столиці. - Я дуже сподіваюся, що вона все-таки зробила так, як ми домовлялися.

- Вилетіла, значить... Якось у нас інформація розходиться, бо вона дзвонила десять хвилин тому і просила передати гроші, бо її обікрали. Не знаєш, як так сталося?

- Я...

Але Туман не дає домовити:

— А ще вона мені сказала, що ти залишив її біля моря. Вночі. І пішов із якоюсь дівкою.

- Я не залишав її...

- Добре, що з нею нічого не сталося. Коли повернешся, ми матимемо серйозну розмову.

З силою стискаю в руках телефон і відкидаюся на спинку дивану. Так, з Христиною розберемося пізніше, зараз важлива Кіра.

Розумію, що вляпався по самі вуха. Знав же, що звичайним стеженням не обійдеться, але коли йшлося про незнайому дівчину, все бачилося в іншому світлі. Я не раз вдавався до залякування потрібних осіб і ніколи не замислювався про наслідки, а зараз же... зараз вся холоднокровність покинула мене, побачивши її сумні очі після візиту матері. Жаль, що не вдалося нічого почути. Можливо, вона й справді ніяка не дочка слідака? Може бути таке, що вона звичайна квартирантка? Згадую, як вона одного разу обмовилася, що квартира її, і заплющую очі, не знаючи, що думати.

Я зовсім заплутався. Поєднав особисте з роботою і отримав величезну дупу.

Вирішаю, що треба все-таки дізнатися, хто її батьки, а потім думатиму, як вчинити.

Перегортаю список контактів і зупиняюся на Черепі. Він точно має впоратися із завданням.

- Привіт, будь готовий сьогодні до справи.

- Нарешті потрібно робити щось ще крім того, щоб сидіти на орендованій квартирі, витріщаючись цілими днями у вікно.

- Я виведу дівчину з дому, а ти пошукай у квартирі її документи. Паспорт там, не знаю, що-небудь, що допомогло б вийти на Князя.

- Без проблем, маякнеш, коли можна починати.

Не знаю, чому відразу цього не зробив .... Ні, знаю: тому що намагався довести собі, що мені все одно, що трапиться з Кірою. Що, коли зверху прийде команда зв'язати її та утримувати стільки часу, скільки знадобиться, впораюся з легкістю. Але щось пішло не так, і тепер я йду в душ, подумуючи запросити її на побачення, щоб вивести на якийсь час з дому. І мені подобається ця думка. Як давно я не був на справжньому побаченні? Рік? Два? Сім? Навіть не згадати. І цей раптовий азарт і неспокій у бік дівчинки не на жарт турбують мене. Не можна виявляти слабкість, інакше піду на дно як непотрібне сміття.

Упираюся долонями у стіну душової кабінки та підставляю спину струменям води. Ні, мені абсолютно начхати на Кіру. Всі ці незрозумілі думки про правильність вчинків виникають лише через крутий секс з молоденькою дівчиною і нестачу регулярного сексу до цього. Як тільки все закінчиться, одразу ж знайду собі постійну дівчину, щоби більше не влипати в такі ситуації.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно