Річард Бах - Фантастика Всесвіту. Випуск 1

class="book">— Враження таке, що коли так триватиме, до початку осені ми вже матимемо діючу, готову для продажу систему. Ми могли б її вперше продемонструвати на щорічному з’їзді радіологів. — Філіпсові думки полетіли вперед, малюючи картину створеного ефекту, і ранкові сумніви щодо свого фахового рівня здавалися тепер смішними.

Коли Майклз пішов, Філіпс знову взявся до роботи. Він придумав систему, як ставити плівки до машини, заощаджуючи час. Але дедалі більше занепокоєння в нього викликало те, що Крістін Ліндквіст не з’явилася. Спочатку він драпувався, що вона така недбала, потім у ньому прокинулося почуття відповідальності за її долю. Якщо з цією жінкою теж щось сталося і він не зможе зробити знімок її мозку, навряд чи це можна буде розглядати лише як збіг.

Десь о дев’ятій Мартін ще раз набрав номер Крістін. Сусідка відповіла після першого ж сигнала.

— Пробачте, докторе Філіпс. Це я мусила б зателефонувати вам. Я ніде не можу розшукати Крістін. Ніхто вдень її не бачив. Я вже навіть до поліції телефонувала…

Філіпс поклав трубку, ставлячи під сумнів факти, переконуючи себе, що такого не може бути. Неймовірно… Маріно, Лукас, Маккарті, Коллінз і тепер Ліндквіст? Ні. Неможливо. Нісенітниця якась. Раптом він згадав, що йому не телефонували з приймальні. Набравши номер, він здивувався, коли відповіли після четвертого сигналу. Але жінка, що займалася цією справою, пішла о п’ятій і не повернеться до восьмої наступного ранку, і ніхто інший допомогти йому не може. Філіпс жбурнув трубку на апарат.

— Прокляття! — вигукнув він, підводячись із крісла і ходячи взад і вперед по кабінету. Раптом він згадав про зріз мозку Маккарті, покладений до шафки.

В темній кімнаті йому довелося зачекати, поки технік скінчить проявлення плівки для невідкладної. Як тільки технік пішов, Мартін відчинив шафку, діставши плівку та вже підсохлий зріз мозку. Він не знав, що робити з препаратом і жбурнув його до кошика для паперів. Потім занурив плівку в проявник.

Він стояв у коридорі поруч з прорізом, з якого мала з’явитися плівка, і розмірковував, чи могло зникнення Крістін бути ще одним збігом. А коли ні, то що це могло значити? І, ще важливіше, що він може зробити?

Цієї миті плівка впала в ринвочку. Він чекав, що вся вона буде темна, але коли закріпив її в негатоскопі, був уражений.

— Господи Боже! — Це було настільки неймовірно, що вигук мимоволі зірвався з його уст. Там була світла пляма, що точно повторювала форму зрізу мозку. Філіпс знав — цьому є тільки єдине пояснення. Радіація! Всі порушення щільності тканин на рентгенограмах викликані значною дозою радіації.

Весь шлях до відділення радіаційної медицини він пробіг. В лабораторії поруч із бетатроном він знайшов те, що було потрібно, — дозиметр і велику вкриту свинцем скриню для зберігання радіоактивних препаратів. Він підняв скриню, та нести її не схотів, і тому повантажив на каталку.

Першу зупинку він зробив біля свого кабінету. Банка з мозком була певно небезпечна, і тому він надів якісь гумові рукавички і помістив її в свинцеву скриню. Знайшов також газету, на яку клав мозок, і вкинув її туди ж. Він навіть вийшов до кімнати, де стояв стіл Гелен, відшукав ніж, яким відрізав шмат мозку, і теж опустив його до скрині. Потім обійшов свій кабінет із дозиметром. Приміщення було чисте.

В темній фотолабораторії Філіпс висипав до скрині вміст кошика для паперів. Потім перевірив кошик дозиметром: усе гаразд. Повернувшись до свого кабінету, він зняв гумові рукавички, вкинув до скрині й запечатав її. Ще раз обійшов кімнату з дозиметром, і був удоволений, виявивши лише незначне підвищення радіації. Далі треба було з’ясувати, скільки рентгенів він отримав від препарату. Для цього Мартін вийняв плівку з дозиметра, який він носив на поясі, і приготував її для обробки.

Протягом цієї гарячкової діяльності Мартін марно намагався зіставити всі ці логічно непов’язані факти: п’ять молодих жінок, всі, очевидно, із значним підвищенням рівня радіації в мозку, й, можливо, в інших частинах тіла… неврологічні симптоми, що давали підстави припустити розсіяний склероз… усі зверталися до гінекології з атиповими пап-мазками.

Філіпс не мав пояснення, але йому здалося, що радіація, напевно, була основним фактором. Він дійшов висновку, що високий загальний рівень радіації міг спричинити зміни клітин шийки матки і, як наслідок, дати атипові пап-мазки. Але складність полягала в тому, що в усіх п’яти випадках отримано атипові мазки. Важко було пояснити таке специфічне явище простим збігом. І все ж яке ще могло бути пояснення?

Коли прибирання було закінчено, Філіпс виписав до свого списку номери історій хвороб Коллінз та Маккарті й дати, коли вони відвідували гінекологію. Після цього поквапився вздовж головного коридора радіології і пройшов через основну залу, де аналізували рентгенограми. На площадці натиснув кнопку виклику ліфта згори, дедалі гостріше відчуваючи, що справа невідкладна. Він усвідомив, що Крістін Ліндквіст — ходяча бомба сповільненої дії. Бо для того, щоб на звичайному рентгенівському знімкові з’явилися сліди радіації, рівень її мав бути дуже високий. Але для того, щоб розшукати дівчину, йому треба буде знайти пояснення всіх таємничих явищ минулого тижня. На власний подив, Мартін застав Бенджамена Барнеса на робочому місці. Гладке тіло звисало з табурета. Патолог, можливо, й не був приємною людиною, але Мартін мусив з повагою поставитися до його професійного фанатизму.

— Що приводить вас сюди дві ночі поспіль? — поцікавився лікар.

— Мазки Папаніколау, — пояснив Філіпс без жодної преамбули;

— Думається, ви притягнули зріз, який слід негайно подивитися, — саркастично припустив Барнес.

— Ні, мені потрібна лише інформація. Я хочу знати, чи може викликати радіація атиповий пап-мазок?

Перш ніж відповісти, Барнес замислився.

— Ніколи не чув про щось таке, але, поза сумнівами, застосування радіоактивних елементів з терапевтичною метою може мати вплив на клітини шийки матки і, відповідно, на пап-мазки.

— Якби ви подивилися на атиповий мазок, ви могли б установити, чи не опроміненням він спричинений?

— Можливо, —