Харукі Муракамі - Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі, Харукі Муракамі

просто переживав такий період у житті. Період, коли з головою не все добре, коли змінюється обличчя і тіло. А спусковим гачком для цього став той факт, що мене викинули з групи. Після цієї події я зробився зовсім іншим.

Ері мовчки слухала його розповідь. Цкуру продовжив:

— Навіть не знаю, як сказати... Ніби ти зненацька опинився за бортом корабля у нічному морі.

Сказавши це, Цкуру усвідомив, що повторює слова Червоного. Він передихнув і продовжив:

— Я не знаю точно, чи то мене штовхнули, чи, може, я сам випав. Але човен пливе далі, а я у темній холодній воді дивлюся, як даленіють його вогні. На кораблі ніхто з команди і пасажирів не знає, що я випав у море. Навколо немає нічого, за що можна було б ухопитися. Страх із того часу я й досі ношу із собою. Страх опинитися самому в нічному морі, відкинутим невідомо за яку провину. Мабуть, через це я розучився близько сходитися з людьми. Завжди залишаюся на певній віддалі.

Він розвів руки над столом на відстань тридцяти сантиметрів.

— Звичайно, може, мені це властиве від природи. Може, у мене була тенденція встановлювати буферну зону в стосунках з іншими. Але коли ми вчилися разом у ліцеї, я зовсім про це не думав. Наскільки пам’ятаю. Хоча тепер це видається такою давниною.

Ері приклала долоні до шік і повільно їх потерла, наче вмивалася.

— Ти хочеш знати, що трапилося шістнадцять років тому? Всю правду?

— Так, я хотів би знати, — сказав Цкуру. — Але перед тим хочу прояснити справу: я не зробив нічого поганого Білій. Тобто Юдзу.

— Звичайно, я знаю, — сказала Ері і перестала терти обличчя. — Ти не міг би її згвалтувати. Це зрозуміло.

— Але ж спочатку ти їй повірила. Як повірили Синій із Червоним.

Ері похитала головою. — Ні, я не вірила в це з самого початку. Не знаю, що думали тоді хлопці. Але я не вірила. Ти ж на таке не здатний. Хіба ж не так?

— Тоді чому?..

— Чому я за тебе не вступилася? Чому я вирішила викинути тебе з групи, дослухаючись до Юдзу? Ти це хочеш знати?

Цкуру кивнув.

— Та тому, що я мусила її оберігати, — сказала Ері. — Для цього треба було з тобою порвати. Я не могла оберігати з одного боку тебе, а з іншого — Юдзу. Я мусила стовідсотково стати на чийсь бік і стовідсотково кимось пожертвувати.

— Тобто у неї були настільки глибокі душевні розлади?

— Так, настільки глибокі. Вона довела себе до страшного стану. Хтось мусив її оберігати, і цим кимось могла бути лише я.

— Чому ти мені цього всього не пояснила?

Ері кілька разів повільно похитала головою.

— Чесно кажучи, тоді я не мала ні сили, ні можливості на такі пояснення. «Отже так, Цкуру. Вибач, але чи міг би ти вдавати, що зґвалтував Юдзу? Зараз ми мусимо так зробити. З Юдзу також щось недобре діється, і ми маємо уникнути найгіршого. Я потім це залагоджу, але поки що трохи потерпи, гаразд? Років зо два». Я не могла тобі такого сказати. Вибач, але ти мусив дати собі раду сам. Настільки все було критично. І ще додам, що Юдзу справді зґвалтували.

Цкуру вражено глянув на Ері:

-Хто?

Ері ще раз хитнула головою: — Невідомо. Але я точно знаю, що Юдзу примусили до статевих зносин проти її волі, і то грубою силою. Адже вона завагітніла. Юдзу заявила, що це ти її зґвалтував. Дуже недвозначно сказала, що це був Цкуру Тадзакі. Всі обставини розповіла настільки детально, що аж плакати хотілося. Навіть якщо в глибині серця я і знала, що ти не міг би такого зробити.

— Завагітніла?

— Так. У цьому можеш не сумніватися. Ми разом ходили на обстеження до гінеколога. Звісно, не до її батька, а в іншу клініку.

Цкуру зітхнув.

— І що було далі?

— Було всяке, а наприкінці літа в неї стався викидень. Та й по всьому. Це точно не була вигадана вагітність. Вона справді завагітніла 1 справді мала викидень. Я можу це підтвердити.

— Якщо вона мала викидень, то вона...

— Так, вона вирішила народити цю дитину і була готовою виховувати її сама. Юдзу беззастережно була проти аборту. За жодних обставин вона не здатна була на вбивство живої істоти. Ти, напевно, і сам це знаєш. Вона ж була і проти абортів, які робив у клініці її батько. Ми про це часто дискутували.

— А інші знали про її вагітність та викидень?

— Знала я. Знала також її старша сестра. Вона вміє тримати язик за зубами. Також вона знайшла необхідні гроші. Крім нас, більше ніхто не знає. Ані її батьки, ані Синій та Червоний. Це було суворою таємницею між нами трьома. Тепер я можу її розкрити, особливо тобі.

— І Юдзу стверджувала, що це був я...

— Дуже чітко, — сказала Ері.

Цкуру примружив очі і тривалий час не зводив погляду з горнятка у руках Ері.

— Але я не розумію, чому з’явилася така історія. Чому вона сказала, що це я? Я не бачу ані найменшої підстави.

— Ну, я також цього не можу сказати, — мовила Ері. — Можуть бути різні причини. Але жодна не видається переконливою. Не піддається поясненню. Однією з таких імовірних причин може бути те, що ти мені подобався. Це могло стати спусковим гачком.

Цкуру вражено поглянув на Ері: — Я тобі подобався?

— А ти не знав?

— Звісно, ні. І не здогадувався.

Губи Ері ледь вигнулися: — Зараз я вже можу це сказати. Ти мені завжди подобався. Дуже приваблював. Просто кажучи, я була в тебе закохана. Звісно, я не могла в цьому зізнатися і тримала це в глибині душі. Цього не помічали ні Синій, ні Червоний. Але Юдзу, звісно, все бачила і розуміла. Є такі речі, яких не сховаєш перед жіночим зором.

— Я зовсім цього не зауважував.

— Бо ти дурний, — кажучи це. Ері приклала вказівний палець до скроні. — Ми ж так довго були разом, я ж подавала тобі знаки... Будь-хто, у кого є хоч якісь мізки, одразу здогадався б.

Цкуру задумався, що ж то були за знаки. Але на гадку нічого не спадало.

— Після школи