Харукі Муракамі - Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі, Харукі Муракамі

я часто просила тебе пояснити мені математику, — сказала Ері. — Тоді я почувалася щасливою.

— Але інтегралів та диференціалів ти зовсім не розуміла, — сказав Цкуру. Потім раптом згадав, як Ері інколи червоніла. — Ой! Ти маєш рацію. Я такий бовдур... Ері сказала з усміхом:

— Щодо цих справ, то так. А тебе вабило до Юдзу.

Цкуру хотів щось відповісти, але Ері його зупинила:

— Не треба нічого говорити. Не лише тебе. До неї всіх вабило. Це ж правда. Вона була такою гарною, такою чистою. Як Білосніжка з мультфільмів Діснея. А я — ні. Поки поруч була Юдзу, я могла отримати хіба роль семи гномиків. Та це нічого. Ми дружили з нею ще із середньої школи. Не було іншої ради, як до такої ролі пристосуватися.

— Тобто Юдзу мене приревнувала? Бо я тобі подобався?

Ері похитала головою.

— Хтозна, можливо, це було однією з прихованих причин. Більше нічого не можна стверджувати. Я не дуже знаюся на всіляких психоаналізах. Але Юдзу до кінця твердо вірила, що це з нею трапилося. Що у токійському помешканні ти грубо позбавив її невинності. Для неї це стало остаточною версією правди. І залишалося непохитним до самого кінця. Я і зараз не можу збагнути, звідки взялася така фантазія, чому так було перероблено. Думаю, що цього вже ніхто не розгадає. Мабуть, певні уявні речі значно реалістичніші і сильніші, ніж справжня реальність. Мені було тебе дуже шкода.

— А Юдзу не відчувала до мене інтересу як до хлопця?

— Ні, — коротко та ясно відповіла Ері. — Юдзу не відчувала такого інтересу до жодного хлопця.

Цкуру звів брови на переніссі:

— Тобто вона була гомосексуальною?

— Ні, не була. У неї зовсім не було такої схильності. Це безсумнівно. Просто Юдзу віддавна відчувала відразу до всього, що пов’язане зі статевими справами. Може, навіть страх. Я не знаю, звідки це у неї взялося. Зазвичай ми були надзвичайно ширими у своїх розмовах, але майже не торкалися того, що пов’язане зі стосунками з протилежною статтю. Я доволі відкрита до такого, але Юдзу відразу змінювала тему розмови, коли про це заходила мова.

— І шо було після викидня?

— Юдзу подала заяву на академвідпустку. Не могла показатися на люди в такому стані. Обґрунтувала погіршенням здоров’я. Зачинилася вдома і майже не виходила надвір. Потім у неї розвинулась сильна анорексія. Вона вертала їжу, а те, що залишалося, вимивала клізмами. Могла дійти до фатального кінця. Її записали до психіатра і так якось вилікували від анорексії. На це пішло десь півроку. Якийсь час було настільки погано, що вона важила значно менше, ніж сорок кілограмів. Юдзу була схожою на мару. Але спільними зусиллями її вдалося повернути до людської подоби. Я також робила, що могла. Щодня приходила до неї, розмовляла, підбадьорювала. І врешті після однорічної академвідпустки вона продовжила навчання в музичній академії.

— Не знаєш, чому в неї розвинулася анорексія?

— Дуже просто. Вона хотіла позбутися менструації, — сказала Ері. — Якщо скинути вагу до мінімуму, менструації припиняться. Вона цього прагнула. Вона не хотіла ще раз вагітніти і, напевно, хотіла перестати бути жінкою. Думала навіть позбутися матки, якби могла.

— Дуже загрозлива ситуація, — сказав Цкуру.

— Так, дуже загрозлива. Тому мені не залишалося нічого іншого, як тебе відрубати. Мені було тебе на- правду щиро шкода, і я розуміла, що завдаю тобі страшних мук. Та й мені також було гірко не бачитися з тобою. Я не брешу. Тіло аж рвалося від болю. Я уже казала, що я тебе любила.

Ері замовкла і дивилася на свої руки, чекаючи, поки вляжуться збурені почуття. Після паузи продовжила:

— Але я мусила поставити її на ноги. Тоді це було для мене першочерговим завданням. Юдзу мала серйозні проблеми, які могли навіть забрати в неї життя. Вона мене потребувала. А ти вже мусив сам доплисти до берега через темне нічне море. Я знала, що ти зможеш. Що ти матимеш силу.

Вони двоє замовкли. Листя тремтіло на вітрі і хлюпотіло, як легенькі брижі.

Першим порушив тишу Цкуру: — Отже, Юдзу одужала від анорексії та завершила навчання. Що було далі?

— Вона ще продовжувала раз на тиждень ходити до психіатра, але загалом майже повернулася до нормального життя. Принаймні перестала бути схожою на мару. Однак уже не була такою, як раніше.

На цьому Ері вдихнула, добираючи слова. Тоді повернулася до розповіді:

— Юдзу змінилася. З її серця витекло багато всякого, і водночас вона стрімко втрачала інтерес до зовнішнього світу. Також зовсім перестала цікавитися музикою. Дивитися на це збоку було гірко. Але дітям Юдзу і надалі любила викладати. Цей запал у ній не згас. Навіть коли так охляла, що ледве вставала з ліжка, навіть тоді, коли була в страшному психологічному стані, Юдзу ніколи не пропускала щотижневих фортепіанних занять із дітьми у нашій школі при церкві. Цю волонтерську діяльність вона продовжувала невідступно. Гадаю, що саме це стало живчиком, що допоміг Юдзу видряпатися з дна. Інакше вона не вижила б.

Ері обернулася назад і глянула на небо над деревами, тоді знову подивилася Цкуру в обличчя. Небо ще було вкрите тонкими хмарами.

— Однак на ту пору Юдзу перестала беззастережно тісно зі мною спілкуватися, — мовила Ері. — Вона казала, що дуже мені вдячна. За те, що я віддала їй так багато часу і сили. Я й справді думаю, що вона була вдячною за це. Однак разом із тим інтерес до мене вона також втратила. Я щойно згадувала, що Юдзу майже до всього втратила інтерес, і я також стала однією із «майже всього». Мені було важко це прийняти. Адже багато років вона була моєю найкращою подругою, і я дуже її цінувала. Але це правда. Я перестала їй бути потрібного.

Ері задивилася в якусь уявну точку над столом. Тоді додала:

— Юдзу перестала бути Білосніжкою. А може, втомилася нею бути. Та і я також трохи втомилася бути сімома гномиками.

Напівсвідомо Ері взяла горнятко в руки, потім по¬ ставила його на стіл.

— У кожному разі, на ту пору наша чудова група (уже з чотирьох, без тебе) перестала функціонувати так добре, як колись. Усі ми закінчили університети і зайнялися власними справами. Само собою, ми вже не були старшокласниками. Гадаю, ти розумієш, нас зранило те, що ми тебе