Kira Night - Альманах видів, Kira Night

Стоячи під струменями води, я думав про той погляд. Погляд, повний страху, болю та агресії. Чорт... Вона ж сама мене довела! Чому я почуваюся винним!? Вона.. вона..! Чорт .. Адже я просто хотів влаштувати романтичні вихідні, побути вдвох, поговорити без Лори і Саллівана, які не залишають нас наодинці в їхньому будинку...

Тяжко зітхнувши, я обмотався рушником і вийшов з душу. На моєму ліжку лежала записка.

"Вибач"

"Не гнівайся на мене"

А поряд лежав маленький металевий ключик. Чорт, я й забув.

Взявши ключ, я сів на ліжку і швидко розстебнув наручники, ланцюг яких розірвав у пориві люті, коли опритомнів один у номері готелю.

Опустивши обличчя на руки, я важко зітхнув, думаючи, що мені робити далі… Стоп. Прибравши від обличчя руки, я придивився. Кров… Під кігтями кров.. Чорт забирай!

Швидко одягнувшись і діставши зі своєї сумки в шафі баночку, я вибіг у коридор і за хвилину вже відчинив двері до кімнати Кіри. Вона сиділа на ліжку, щось друкуючи на ноуті, але коли я увійшов швидко схопилася і відійшла до вікна. Розпущене волосся спадало на плечі, але я навіть здалеку помітив рану на шиї.

Йди сюди. – суворо сказав я. У відповідь дівчинка швидко похитала головою. - Іди, я не більше сваритимусь. - я намагався говорити максимально м'яко, але вона все одно відмовлялася і не наближалася до мене.

Ривок, захваті ось вона вже сидить на ліжку, а я тримаю її за плече, прибираючи волосся.

Сиди спокійно. Я тільки помажу рану, щоби шраму не залишилося. - серйозно сказав я, на що Кіра нічого не відповіла, але й перестала вириватися.

Акуратно прибравши волосся на бік, я почав мазати глибокі подряпини, докоряючи собі за кожну. Чорт, їй же було боляче! Не просто покарання, а насправді боляче!

Гаразд, перестань так супитись. Вибачила я тебе. - з легким смішком сказала дівчинка, на що мені знову захотілося її відшльопати.

Закінчивши з ранами, я знову прикрив їх волоссям і поцілував Кіру в лобик.

Пробач.. я не хотів завдати тобі болю.. - прошепотів я, прикривши очі. Я знаю. - вона опустила очі. - І ти пробач.. Я перегнула. Це точно... - я посміхнувся і знову глянув на її обличчя. Ніжно погладив мою принцесу по щоці, я ніжно поцілував її, після чого встав і попрямував до дверей. Хамід?! - Саллі, що саме піднімався сходами, побачив мене в дверях кімнати Кіри і метнувся до нас. Не вбив я її, не вбив. Все в порядку. - я посміхнувся і подався на кухню.