Kira Night - Пазурі Дракона, Kira Night

Друзі потрібні всім, навіть безсмертним. Але як визначити кому можна довіряти - питання складніше. Кіра знову влипає в пригоди, але тепер вона буде не сама. Зустрічайте палку команду найманців "Пазурі Дракону" та їх Диявола-Хранителя!

Частина 1. Замовлення на базу Бестій

Я тікала по вузьких кам'яних коридорах. 

Чорт мене смикнув прийняти це замовлення! 

У мене замовили вкрасти базу даних однієї організації найманців, і я, чорт забирай, зрозуміла що це Нічні Бестії тільки коли була вже всередині!

Вони й так злі на мене з того часу, як я влаштувалась до них у команду, працювала з ними три роки, а потім зірвала декілька їхніх замовлень кілька років тому, а після цього підпалила маєток, де їх ватажок влаштовував звану вечерю для сильних і багатих світу цього. 

У мене залишилися і друзі у цих стінах, але відчуваю вони мені зараз не допоможуть. У загоні Нічних Бестій були в основному люди, але я відчувала, що деякі були і зверненими. Їхній головний, Джай, так точно.

Повертаючи і вирубуючи охоронців, що зустрічаються по дорозі, я мчала до чорного ходу, помітивши краєм ока що Джай ривками біжить слідом і стрімко наближається. Пробігаючи повз одну з кімнат я помітила в ній блискучу підвіску і різко зупинилася, мало не влетівши в чергового охоронця. Зачепила мене чимось ця дрібничка і я метнулася в двері, зачинивши їх за собою і, помітивши що в кімнаті є вікно, кинула на двері пристрій, який блокував вихід.

Кілька секунд я оглянула приміщення і підійшла до столу. У кімнаті було кілька великих вікон, робочий стіл з купою паперів та комп'ютером, висока шафа та ще двері, що вели судячи з усього до спальні. Найбільше мене цікавила блискуча підвіска, що висить на підставці. Була в ній дивовижна схожість.

 

Стоп! Якого біса!?

Я подивилася на екран ноутбука та завмерла. На ньому була купа фотографій. Ні, це був не випускний фотоальбом зі школи лиходіїв чи записи тортур спійманих Джаєм ворогів. Це були знімки моєї родини! Мої фото! Я не бачила ці обличчя дуже давно…

 

Спроби виламати двері ставали все наполегливішими, тому я на автоматі почала скачувати все що було на комп'ютері собі на флешку. Майже закінчивши я почула тріск зламанного дерева і блискавичним рухом підскочила в повітря, попутно дістаючи флешку з компа (так, так, безпечне вилучення пристрою, знаю. Але зараз не до цього) і застрибнула на шафу. Якраз у те місце, де я мить тому стояла, влетів Джай. Мені тут затримуватися більше не хотілося, тож я витонченим рухом вистрибнула у вікно, попутно схопивши зі столу підвіску.

Зрозумівши, що лечу з п'ятого поверху, я спробувала загальмувати за виступи на стіні, але все одно вдарилася при падінні на землю. Швидко вставши я подивилася у вікно, з якого щойно вистрибнула, а звідти на мене зло дивився Джай. Я посміхнулася, махнула йому ручкою на прощання і швидко побігла до лісу, почувши за спиною голосне гарчання.

 

Пробігаючи лісом, перестрибуючи з дерева на дерево я мчала до свого глайдера найшвидшим маршрутом. Я чула гонитву за спиною, і це були не прості селяни з вилами, а професійні вбивці, які зараз жадали моєї смерті.

Я в останній момент зрозуміла що підбігаю до краю урвища і ледве зупинилася. Пару секунд подумавши я почула ззаду кроки і швидко розвернувшись побачила Джая та компанію, які зло дивилися на мене, але чоловік жестом наказав їм зупинитися та посміхався.

 

Ну що, набігалася? - з хижою усмішкою прогарчав він. - Ходімо, у мене якраз підготовлена ​​для тебе дуже затишна тортурна… Ні, дякую, у твоїй спальні я вже була.. - сказала я, задкуючи назад, і зрозуміла що стою вже на самому краю. Ну що ти, хочеш так безглуздо померти? - він посміхався і повільно наближався, розуміючи, що загнав мене в пастку.

Я посміхнулася і зробивши великий крок назад, полетіла зі скелі вниз у прірву. Джай кинувся до урвища, але побачив як я планую вниз, відкривши з боків свого костюма вінгсьют, і лечу вниз до проліска.

Кірррррррррррррррааа! - його рик почувся на всю округу, на що я лише посміхнулася.

Спланувавши вниз і м'яко приземлившись на траву я побігла до глайдера, і за десять хвилин уже летіла геть, тримаючи в руці підвіску.

Тим часом Джай з командою так і стояв на краю урвища, спостерігаючи як я вислизаю з їхніх рук.

Капітане, що нам робити? - все ж спитав один із бійців. Відстежити. При завантаженні даних із наших серверів ми запустили троян на її пристрій. - сухо відповів Джай, дивлячись у далечінь. - Вона скоро з'явиться. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍