Оксана Мрійченко - Тур за коханням. Частина перша, Оксана Мрійченко

Не в змозі протистояти дикому бажанню втекти, Ксюша схопилася на ноги та вилетіла на темний пляж, під рясну зливу. Хотілося просто бігти кудись, сховатися… Ноги тонули в мокрому піску, який від дощу перетворився на густу вологу масу, але Ксюша все ж таки добігла до розлюченого моря. І зупинилася лише після того, як холодна хвиля солоної води з розгону налетіла на неї в темряві, розлітаючись тисячами бризків. Легкий білий сарафан вже промок наскрізь під дощем, але дівчина не помічала цього. Побачивши на правому боці пляжу невеликий кущ, що у темряві здавався чудернацьким пухнастим колобком, Ксюша кинулася до нього та сіла на холодний мокрий пісок, сховавшись під густими вітками. А потім обхопила руками коліна та підтягнула їх до грудей. Тіло почало тремтіти від вологи та холоду, але тут Ксюша почувалася у більшій безпеці, ніж у будинку. Час повільно тонув у темряві, а заспокоїтися ніяк не виходило. Ксюша занадто добре пам’ятала, як саме Єгор вгамовував свою лють, коли вона мала необережність його розлютити.

Дівчина уткнулася обличчям у свої коліна, які продовжувала міцно притискати до грудей та заплющила очі. Шум негоди зливався із загрозливим гуркотінням морських хвиль, які розбивалися об берег зовсім поруч, але холодний страх не відпускав. Ксюша добре знала наполегливість Єгора. Він дійсно може знайти всюди. Тіло знову пройнялося дрібним тремтінням і Ксюша розплющила очі. Зараз вона жалкувала, що не залишилася з Матвієм в готелі. В мокрому сарафані ставало нестерпно холодно. Мабуть, треба все ж таки повернутися в дім, але як побороти страх?

Ксюша перевела погляд на будинок і відчула, як серце перелякано стиснулося в грудях від нового приступу паніки. Через відчинені двері у вітальні було добре помітно тьмяне світло маленького ліхтарика. Раптом це Єгор? Світло почало рухатись і вже за мить дівчина розгледіла в темряві чоловічу постать. Ксюша причаїлася у своїй схованці, не наважуючись навіть дихати. А потім побачила, як чоловіча постать кулею вилетіла з будинку на пляж, за секунду опинившись біля розбурханого негодою моря. Тепер відстань складала лише кілька метрів, тому Ксюша нарешті упізнала чоловіка. На очі навернулися сльози, які весь цей час ховалися десь глибоко всередині, розчавлені безжальним страхом. Дівчина поспіхом вибралася зі своєї схованки та кинулася до Матвія, який нарешті теж помітив її. Сильні чоловічі руки впевнено підхопили змерзле тіло в міцні обійми, огортаючи його теплом, даруючи спокій. Сховавши обличчя на грудях Матвія, Ксюша заплющила очі та відчула, що вона у безпеці. 

— Нарешті знайшов! Господи, як же ти мене налякала! — Матвій відчайдушно притискав дівчину до себе і навіть шум негоди не міг заглушити гучного стуку серця в його грудях. — Чому ти тут, а не в будинку?

— Я злякалася. Світло згасло і…, — Ксюша тихо схлипнула, міцніше притискаючись до його грудей, прикритих наскрізь мокрою футболкою.

— Ти вся тремтиш. Заспокойся, моя ніжність! Даремно я залишив тебе саму!

Віддавши дівчині свій телефон з увімкненим ліхтариком, Матвій підхопив її на руки та рушив до відчинених дверей вітальні. Темрява в будинку була набагато густішою, ніж на пляжі, але тепер Ксюша вже не боялася. Страх і паніка зникли, розчинилися в турботливих чоловічих руках, що огортали теплом. Матвій швидко піднявся на другий поверх, увійшов до ванної кімнати та поставив дівчину на ноги. А потім забрав у неї свій телефон і поклав його на пральну машинку в кутку, щоб світло ліхтарика освітлювало всю кімнату. Ксюша лише зараз згадала, що мокра. І, мабуть, страшенно брудна після сидіння на піску. Матвій підійшов до ванни, вставив заглушку та відкрив гарячу воду. А потім знову підійшов до дівчини та впевнено стягнув з неї сарафан.

— Ти холодна як лід, — прошепотів Матвій, кидаючи її мокрий одяг просто на підлогу. — Треба тебе зігріти!

Роздягнувши Ксюшу, він підхопив її на руки та обережно опустив у ванну, що вже наполовину заповнилася гарячою водою. Тіло дівчини одразу огорнулося приємним теплом, починаючи розслаблятися після пережитого стресу. Матвій швидко стягнув з себе одяг, вимкнув воду і теж заліз у ванну. Сівши позаду Ксюші, він міцно притиснув її спиною до себе, огортаючи обома руками. Дівчина розвернулася до нього боком і притулилася щокою до теплих чоловічих грудей, на яких вже так звикла засинати щоночі. Обійми Матвія стали ще міцнішими. Він накрив долонею голову дівчини, обережно розплутуючи пальцями її мокре волосся та прошепотів: 

— Більше ніколи мене так не лякай!

— Пробач, — тихо відповіла Ксюша.

— Чому ти не погодилась залишитися зі мною в готелі? Через Діану?

Ксюша відповіла не одразу. Мабуть, настав час нарешті підняти тему, якої вони обоє старанно уникали весь цей тиждень. Дівчина зробила глибокий вдих, відчуваючи, як боляче стискається в грудях серце і тихо промовила:

— Я не будую ілюзій. Половина мого відрядження вже позаду. Скоро я повернуся додому і все закінчиться. Ти залишишся тут, а я…

Матвій не дав їй договорити. Підхопивши пальцем підборіддя Ксюші, він накрив її губи ніжним поцілунком. Всі тривоги та важкі думки миттю розвіялися перед світлом неймовірно потужного почуття. Воно зігріло душу дівчини живильним теплом, від якого тягучий морок відчаю відступив на задній план. Матвій цілував Ксюшу дуже лагідно та неквапливо, смакуючи кожен дотик. А потім зустрів її погляд та прошепотів:

— Нічого не закінчиться, доки ми з тобою цього не захочемо!

— Я чудово розуміла, які це будуть стосунки. І нічого не вимагаю.