Микола Капустянський - Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський

погрожуючи залізниці Деражня-Жмеринка, намагаються полегшити нашу важку ситуацію на Проскурівському напрямку.

Найцікавіші з тактичного боку бої на Проскурівському напрямку.

Зацорожці, треба відзначити, менш активні, ніж завжди. СС, які переформувалися за тиждень у районі Лянцкоруня в дві дивізії з своїми штабами і відпочили, відновивши свою форму, являли собою частину сильну, з великою енергією та боєздатністю. До 20-го вони ще тримаються обережно, всі свої акції підганяють під маневри сусідів, а не допомагають їм фланговим ударом. Наприклад, 19-го, коли Волинці із залишеного ними 18-го Городка вибили червоних і проскочили навіть 5 верст на північ, СС не перейшли в наступ, а відійшли в район Франполя і оголили праве крило Волинців. Сюди й ударили червоні.

19-го ж, на мою думку, СС мусіли принаймні хоч утримати свій фронт, а резерви підтягти ближче, бо Запорожці відійшли аж за Солобківці. Правда, СС може не мали надії, що Волинці перейдуть у наступ, – про відворот Запорожців вони знають, – тоді треба було докладно з'ясувати ситуацію щодо лівого сусіда та обов'язково своєчасно його поінформувати про свій відворот і повідомити про це також ШДА, щоб той міг скасувати свою директиву на 19.VІІ і стримати від наступу Волинську групу.[40]

Волинці виконали наказ і енергійно вдарили на Городок, завдали ворогові втрат, але не підтримані, мусіли відійти назад. Таким чином, їхнє героїчне зусилля, на жаль, не дало корисних наслідків для загальної справи, тільки знеохотило саму Волинську групу. Тому то СС уже в ближчий час відчув на собі відсутність боєздатности сусіда.

Дуже повчальна ситуація 20 й 21-го. Група СС у коритарі між двома шляхами: Ярмолинці-Солобківці, Городок-Смотрич, направо від неї ще боєздатна хоч і перетомлена, Запорізька група, наліво – Волинці, заслабі після свого дебюту 19-го. Вони в повному відвороті на південь, – тільки юнаки ще билися, решта легко котилася назад.

ШДА, беручи, на увагу ситуацію, наказує СС, витягнувши одну їхню дивізію з фронту зосередити її за своїм лівим крилом і вдарити в північно-західньому напрямку по тилах Таращанської бригади, щоб її знищити. Отаман Коновалець і його помічник отаман Мельник не мають належної віри в цей маневр і вказують на свій великий фронт, і втому їхніх частин, але ШДА рішуче домагається від групи СС удару по запіллю ворога.

Вже пізно ввечері 21-го, о 22-й годині, отаман А.Мельник звітує, що група зазнала 20.VІІ. великих утрат, вона займає великий фррнт, усі сили введено в діло, а тому стягнути дивізію до резерви для протинаступу майже неможливо, до того ж Волинська група небоєздатна, і 22.VІІ. може відступити ще далі на південь і тоді зовсім оголить ліве крило СС і поставить його в катастрофічне становище. Дійсно – скажемо й ми – ситуація була в цей час загрозлива. Червоні захопили вже Смотрич, глибоко пройшли на південь і заливали тили й фланг СС.

ШДА вимагає виконання маневру за всяку ціну.

Ніде правди діти: СС хоч і вагалися й опиралися до початку маневру, проте, схваливши рішення, здійснили його рішуче, сміливо й мистецьки.

Цей бій складає одну з красних сторінок історії СС. Вони розбили большевиків комбінованим наступом своєї 11-ї дивізії під кермою відважного пполк. Р.Сушка, яка звалилася на тил червоних, і кінним дивізіоном Бориса з дрібними частинами стрільців, що стримували наступ з фронту і прикривали штаби. Червоні, розбиті групою СС, загубили свою чванливість і в безладді подалися на північ. Цим переможним боєм СС прикрили Кам'янецький напрямок, зупинили ворожий наступ і розгромили найліпший Таращанський полк, завдавши поразки Таращанській бригаді.

На цьому прикладі видно, яке велике значення має на війні воля. Категорична вимога з боку шефа штабу конечности ризикового маневру змусила групу СС відважитись на нього. Наслідок – блискуча перемога. Це перше.

Друге. Треба тільки мати холодну кров, вірне око і добре військо, і тоді ніякий ворожий обхід не страшний.

Галицька армія, хоч і не взяла значної активної, участи в бою, проте, розгорнувшися, морально підтримала наддніпрянські частини і, давши на себе опертися, уможливила всім їхнім силам рух наперед. 2-й Галицький корпус уже йшов через район розміщення Волинської групи на допомогу СС. Добре також видно на цьому прикладі значення резерв, бодай ще й не введених у діло. (Пригадаймо додатну ролю в боях старої гвардії – цієї резерви Наполеона).

Третє. Споганити частину легко, направити її й зробити знову боєздатною – значно важче і на це потребується час. Приклад – Волинська група.

Четверте. Треба підкреслити енергію отамана Юрка Тютюнника, що розпочав наступ і загроженням залізниці Деражня – Жмеринка допоміг Кам'янецькій групі.

П'яте. ШДА, на нашу думку, правильно оцінивши ситуацію, визначив доцільний маневр для групи СС і рішуче домагався його здійснення.

Розділ XIV
наступ на Проскурів

Події з 25.VІІ. до 30.VІІ. включно. Сх. ч. 7.

З переходом усієї Галицької армії на Велику Україну, давши Галицьким частинам час для деякого відпочинку і впорядкування їхніх тилів, треба було об'єднаними арміями розпочинати широкі операції для звільнення Правобережжя.

Перед початком об'єднаного наступу необхідно було утворити сприятливий грунт і забезпечити належне розгортання для всіх наших сил, щоб спрямувати удар у належному напрямку.

Отже, ходило про те, щоб передусім знов опанувати Проскурівський район і цим надійно прикрити важливий для нас напрямок Проскурів-Кам'янець.

Треба було вибити червоних також із Жмеринки та захопити Вапнярський залізничний вузол. Тоді вся залізниця Проскурів-Вапнярка з відгалуженнями на Кам'янець і Могилів лишилася б у нашому посіданні.

Пляни командування. Сх. ч. 7.

ШДА, за згодою з НК ГА,