Г. Л. Фальберг - Злочинця викривають зорі

39

Закінчувався старий рік. За кілька днів наставав новий, а для професора Тербовена — початок нового життя. Вчений сидів дома у колі рідних та друзів і розповідав про Юкатан, про занепаде місто, про знайдений ним дорогоцінний скарб народності майя.

Його слухали дуже уважно. Було так тихо, що, коли професор замовкав, чулося ніжне цокання маленького стінного годинника.

Але його більш не приваблював украдений Нево золотий скарб.

— Облишмо те золото! Воно зробило з Нево вбивцю і його самого довело до смерті. А нам лишилася наука — служитимемо їй; адже, коли б не було її, я б не повернувся до вас, до життя.

В його очах проступили сльози. Всі зворушено слухали.

Тут Бергер підхопив останні слова Тербовена:

— Коли згадаєш про минуле, про те, як усе повернулось на краще, то хіба можна не повірити в існування долі? Складається враження, що існує якесь вище правосуддя. А насправді все відбулося цілком природно: перемогла наука.

— Телевізор, який дозволяє бачити минуле, ваш власний винахід, — сказав лікар, звертаючись до професора Тербовена, — допоміг повернути вас нам. А енцефалограф (при цьому всі звернули свої погляди на Петера, який з щасливим виразом обличчя сидів поруч з Евеліною), допоміг зцілити вас. І нам нема чого шукати захисту у вірі в якусь долю, ми повинні пишатися вами і вашим сином, завдячувати щасливим кінцем тільки вашим науковим подвигам.

Професор, посміхаючись, заперечив:

— Ну, шановний Бергер, нехай ви навіть маєте рацію, проте ми не можемо надто пишатися досягнутим. Ще так багато треба зробити. Скільки загадок ще треба розв'язати! Але ми не схильні сумувати, бо наше безсилля — це тільки неповне знання багатьох законів природи, в якій нічого немає незбагненного, а навпаки — все з математичною точністю відбувається відповідно до цих законів. Завдяки науці я повернувся до вас, до вашого світу. — І, ніби на сповіді, він ще додав: — Науці я хочу присвятити все своє життя.

Простота цієї урочистої обіцянки зворушила всіх присутніх. На кілька хвилин запанувала благоговійна тиша. Потім професор Тербовен перевів свій погляд на сина; щаслива посмішка розквітла на його обличчі. Він підвівся і сказав, звертаючись до своїх гостей:

— Я весь час говорю про себе, а тимчасом у мене є щось важливіше: у перший місяць нового року Евеліна і Петер одружуються. І всіх вас ми вже тепер сердечно запрошуємо на весілля.

Тут Гофстраат непомітно передав господині якусь річ. Вона здивовано взяла її й побачила, що то був футляр з низкою перлин.

Пані Тербовен запитливо поглянула на адвоката. Але той лише кивнув, показуючи головою на молодих. Вона зрозуміла. Нічого не сказавши, встала й наділа Евеліні, своїй майбутній невістці, коштовне намисто.

40

На дахах будинків Праги грають теплі сонячні промені. Від Градчан[7] долинають передзвони, і у водах Влтави купаються відображення будов старого міста. Крізь розмальовані шибки верхніх вікон Карлового університету сонячні промені падають в Аудіторіум максимум, на темний дерев'яний паркет і старі коричньові лави, на яких сиділи незліченні покоління студентів.

У переповненому залі шум і гомін, як у вулику. Майже всіма європейськими і неєвропейськими мовами розмовляють делегати Генеральної сесії Європейського географічного товариства. Вони зібралися сюди з усіх країн: французи й італійці, поляки і румуни, англійці і індуси, бразільці і шведи. Біли вчених з Радянського Союзу зайняла місце німецька група, далі йдуть американці, а поряд з ними вчені Чехословаччини — представники країни, що так гостинно прийняла всіх делегатів. Уже давно це товариство перестало бути «виключно європейським». Його члени проживають у Сіднеї і в Шанхаї, в Ріо-де-Жанейро і в Хельсінкі, воно стало справді міжнародним. Президент товариства професор, доктор Григорі Оланеску з Бухарестського університету, надає слово професорові Чехіну, що сидів досі поряд з Гофстраатом і професором Тербовеном у передньому ряду.

Коли відомий вчений починає говорити, настає тиша, бо кожен з тих, хто сидить у залі, знає, що ця сесія присвячена великому відкриттю професора Тербовена і що Чехін зараз повідомить про боротьбу, яку наука повинна вести проти темних, підступних махінацій деяких капіталістичних трестів, щоб це відкриття й надалі служило на благо науки і миру.

Всі великі газети прислали в Прагу своїх спеціальних кореспондентів, а перед професором Чехіним на трибуні стоїть кілька мікрофонів: робота конференції транслюється празькою радіостанцією.

Зважуючи кожне слово, безстрасно і в той же час захоплююче розповідає професор Чехін про те, як безчесні люди з фінансових і промислових кіл намагалися прибрати відкриття до своїх рук.

— У тому, що це їм все ж не вдалося, — говорить він, підвищуючи голос, — велика заслуга члена нашого товариства, адвоката, доктора Гофстраата, який самовіддано став на захист доброї справи!

Хвиля оплесків прокотилася по залу, але Чехін уже продовжує говорити далі. Він розповідає також про Петера Тербовена, і знову чути лише скрипіння пер, які старанно записують усе, — так тихо у великому, високоповажному залі старого університету.

Потім на трибуну виходить сам професор Тербовен. Він, здається, трохи збентежений. Але перш ніж він починає говорити, знову здіймаються оплески: міжнародна асамблея видатних учених вітає і вшановує свого славетного діяча. Нарешті настала хвилина, коли на весь зал спокійно і виразно зазвучав ясний голос професора. Вже з перших слів він заполонив аудиторію, і перед очима захоплених слухачів усе виразніше постає картина незайманих лісів Юкатану. Вчений розповідає про свою експедицію, що мало не назавжди відірвала його від власного відкриття.

Він говорить про передісторичні часи Америки, повиті туманом давнини. Розповідає про ті пранароди, що населяли американський континент задовго до племен майя, ацтеків та інків.

— Велике переселення народів відбувалося з Північної Азії через Берінгову протоку в Північну Америку, — говорить професор Тербовен. — Ті народи проникали все глибше на південь і утворювали великі держави. Вони обходили лише тропічні праліси Південної Америки, клімат яких протягом століть був перешкодою для заселення.

Професор робить невеличку паузу і потім переходить до основного пункту своєї доповіді.

— В той час, коли Римська імперія стала світовою державою, в Центральній Америці утворилася імперія, що сягала від Анд аж до Марімі, цієї великої мексіканської пустелі. Я розкопав столицю цієї держави і при цьому здобув незаперечні докази того, що перший культурний народ Америки вийшов з Азії.

Атмосфера в залі напружена до краю. Тербовен говорить уже понад годину, але в залі весь час панує благоговійна тиша. Зацікавленість слухачів дедалі зростає, бо промовець повідомляє про все більш незвичайні і дивні