Верефрі - Це наш секрет..татусь, Верефрі

— Я все розумію, але чому саме сьогодні? Чому не просто по телефону чи через повідомлення в той день? — запитав він, злегка зацікавлено. — Що ти насправді хочеш сказати?

Кері, яка була поруч, теж почала зітхати і дивитися на Емі, не зовсім розуміючи її мотиви. Вона була рада, що все вийшло так добре, але чомусь це її хвилювало.

— Так, чому ти так турбуєшся про його день народження? — запитала Кері, не приховуючи своєї зацікавленості. — Це не просто святкування, чому для тебе так важливо зробити саме це сьогодні?

Емі відчула, як серце прискорюється від цих питань. Вона не була готова повністю пояснити свої мотиви, адже вони йшли набагато глибше за простий подарунок чи сюрприз. Вона не могла просто сказати, що робить це, тому що, незважаючи на все, він був особливим для неї. Вона захотіла показати йому, як важливо, щоб він знав: навіть коли вона не буде поруч, вона завжди буде його підтримувати.

— Я не можу пояснити це словами, — відповіла Емі, поглянувши на обидвох. — Може, це просто моє бажання зробити його день, хоч і не справжній, особливим. Це не тільки про день народження. Це про показати йому, як важливо, щоб він знав, що я завжди буду поряд, навіть якщо не можу бути тут фізично.

Кері, почувши це, мовчки кивнула. Вона розуміла, що це більше, ніж просто святкування дня народження, це був спосіб для Емі висловити свої глибокі почуття, які вона не завжди могла висловити словами.

Аорон, який почув усе це, злегка посміхнувся. Його погляд на Емі став м’якшим, і він зрозумів, що вона дійсно турбується про нього більше, ніж просто як про друга. Він підійшов до Емі і тихо сказав, щоб це почула лише вона.

— Ти дійсно особлива. Я навіть не знаю, як ти це робиш, але я дуже ціную все, що ти для мене робиш.

Емі не змогла стримати усмішку, коли він це сказав. Вона відчула, як її серце розцвітає від цих слів. Це був той момент, коли вона зрозуміла, що навіть не зважаючи на її сумніви і побоювання, вона зробила правильний крок.

Емі, відчуваючи, як атмосфера в кімнаті стає більш затишною, вирішила, що цей момент заслуговує на маленький святковий жест. Вона пішла до кухні, відкрила пляшку шампанського і наповнила два бокали. Тієї миті вона почувала себе легкою і спокійною, ніби все в її житті ставало на свої місця, навіть якщо це було лише на цей короткий момент.

— Поки ти переодягнешся в домашній одяг, я відкрию шампанське, — сказала вона Аорону. — Потрібен час, щоб справжній святковий настрій увійшов у кожен куточок.

Аорон кивнув і з посмішкою пішов в іншу кімнату, щоб змінити свій наряд. Емі, залишившись одна в кімнаті, подивилася на торт, на якому було написано «дякую, що ти є татусь». Це була двозначна фраза, яку придумала Кері, і хоча вона мала пряме відношення до Аорона, Емі відчувала, що вона також була частиною цього повідомлення. Це було про неї теж, про її почуття до нього.

Тим часом, Кері взяла ножа і почала різати торт. Вона злегка посміхалася, при цьому в її очах була певна легкість. Торт був не тільки символом свята, а й частиною того, як вони разом створили цю особливу атмосферу для Аорона.

— Ти знаєш, що цей торт — це не тільки для нього, але й для нас усіх, правда? — сказала Кері, дивлячись на Емі з усмішкою, поки різала частину торта.

Емі кивнула, не відповідаючи словами. Вона відчула, що цей момент став важливим для неї особисто. Торт і подарунки були частиною великого жесту, але справжня емоція була в тім, як вони разом створювали цей день для Аорона. І хоча у неї залишалося ще багато сумнівів і запитань, вона була щаслива бути тут, разом з ними.

Коли Аорон повернувся в кімнату в домашньому одязі, атмосфера була вже іншою — легка, тепла і повна розуміння. Він сів за стіл, і вони підняли бокали шампанського. Торт був розрізаний, і кожен з них отримав свій шматок.

— Я так рада, що ми всі разом тут, — сказала Емі, піднявши свій бокал. — За тебе, Аорон.

— За мене, — відгукнувся він з усмішкою, дивлячись на неї, а потім на Кері. — За нас усіх.

Всі троє посміхнулися, і навіть без слів було зрозуміло, що цей момент був справді особливим для кожного з них.

Аорон скосив очі на екран телефону, який загорівся від сповіщення. Він був уже помітно розслабленим після шампанського і не зовсім розумів, що там надіслали. Протерши очі, він сказав:

— Емі, подивись, що там. Я щось не можу розібрати.

Емі взяла телефон, трохи здивована, але все ж відкрила повідомлення. На екрані висвітлилася фотографія. Лія позувала у відкритому, надто провокативному вбранні, зухвало посміхаючись у камеру.

Емі відчула, як щось стискає її всередині. Вона швидко заблокувала екран, сподіваючись, що Кері, яка якраз вийшла говорити по телефону, не помітить цієї сцени.

— Це просто якась дурниця, — кинула вона, намагаючись зберігати спокій. — Думаю, краще відкласти це на завтра, ти зараз точно не в настрої для такого.

Аорон підняв на неї погляд, трохи здивований її тоном, але не заперечував.

— Гаразд, ти, напевно, маєш рацію. Я не хочу зараз думати про Лію… — Він потягнувся до келиха з шампанським, але зупинився і замислився. — Емі, ти виглядаєш якось… напружено. Все гаразд?

Емі стиснула телефон у руці. Її переповнювали емоції: гнів на Лію, розгубленість через ситуацію, і водночас вона не хотіла псувати цей вечір.

— Все добре, — відповіла вона, роблячи зусилля, щоб її голос звучав впевнено. — Просто… трохи втомилася, мабуть.

Вона повернула телефон Аорону, намагаючись не видати хвилювання. Він узяв його, не підозрюючи нічого, і поставив на стіл.