Анітка Санніфео - Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео

Розділ 35. Надія

– І що це? – скрикнула я.

– Насправді, ці відбори існували не завжди. Були часи, коли молодому спадкоємцю давали можливість привести в Палац обраницю, і дійсно обрати ту, яку щиро кохаєш всім серцем…

– От тільки не кажіть, що були якість прокляття чи підставні наречені… – подивилася я на діда та відчула, як міцно стиснув мою руку Тайпан.

– Не скажу, хоча ти майже вгадала, Саламандро.

– Капець… – вигукнула я. От тільки розбиратися з прокляттям мені зовсім не хотілося.

– Не поспішай ти так із висновками, дай розкажу! – тепло всміхнувся Ренард й перевів погляд на бабусю. – Закохані мали разом пройти крізь Примарний лабіринт, який підтверджував істинність почуттів.

– Той, де духи предків? – уточнив Тайпан.

– Він самий. В нашому світі – це вимір, де можна зустріти духів та знайти відповіді на будь-яке питання, існує від самого початку. Там неможливо щось приховати – ані думки, ані почуття. Все одразу стає відомим.

– Навіть зараз? – перепитала я. – Зараз теж можна перевірити чи справжні у пари почуття?

– Звичайно. Хоча цим зараз мало хто користується. Хіба що учасниці відбору. Але я хочу розказати вам історію, яка призвела до вимушених відборів наречених для спадкоємця.

 Тисячу років тому молодий принц закохався одразу у двох сестер-близнючок. Задурив дівчатам голову, а обрати одну з них не зміг. І запропонував прийти втрьох до духів у Примарний лабіринт просити благословення. Він сподівався, що вони зроблять вибір за нього та вкажуть,  яка з дівчат гідна стати його дружиною. Вони розгнівалися на нього, що він посмів прийти з таким проханням, до того ж він насправді не мав щирих почуттів до жодної з красунь. Не кохав він їх, попри те, що присягався на вірність й одній, й іншій. Тоді духи вирішили, що саме дівчата повинні пройти іспити, за результатами яких, юнак обиратиме одну. Обраниця стане його дружиною. Так й розпочався перший відбір наречених.

– І що, він зміг обрати та стати щасливим з дівчиною, до якої не мав почуттів? – запитала я.

 – Він справді обрав одну з близнючок, а коли став Імператором, то оголосив, що віднині всі дівчата, які захочуть увійти до родини імператора мають проходити подібні іспити…

– Жах. Навіщо він це затвердив? – не розуміла.

– Цього ми вже точно ніколи не дізнаємося. Надто давно це сталося. Тепер ви розумієте, що Примарний Лабіринт – це наша надія на те, що ми можемо, якщо не скасувати, то принаймні змінити хід змагань?

– Чесно кажучи не дуже, – похитав головою Тайпан.

– Я вже двічі бувала в тому лабіринті, пройду ще раз, якщо це допоможе вирішити проблему з нареченими. Але я теж не розумію, як саме нам можуть допомогти духи пращурів?

– За їхнім бажанням було створено відбір, отже саме вони можуть накласти на нього вето, саме вони можуть його скасувати, – промовив Ренард.

– Добре, я спробую поговорити з батьком та отримати доступ до Примарного Лабіринту. Головне, щоб Ярослава погодилася.

– Я згодна, – кивнула я.

При цьому десь всередині мене з’явилося дивне відчуття – ще місяць тому я пручалася різким змінам в житті, а зараз готова разом з Тайпаном відправитися до духів, тільки щоб врятувати його від небажаної фаворитки!

А ще важче приходило усвідомлення того, що я сама можу стати його дружиною, майбутньою імператрицею Фаерії. Чи справді це те, чого я хочу?

– Я буду лише радий, якщо це допоможе вам бути разом, молоді люди. Я прожив життя, наробив помилок, але я бачу той блиск у ваших очах, тепло, з яким ви дивитеся один на одного. І врешті-решт я хочу бачити свою онуку щасливою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍