Анітка Санніфео - Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео

– Кого треба замінити, дядьку? – до зали увійшли професор Фієр та Єсенія.

– Мене, – посміхнувся Ренард, але я не слухала їхню розмову, миттєво втративши до неї інтерес та на всі очі дивилася на пару.

– Ви разом? – тільки й знайшла, що сказати я.

– Хіба ти не помічала раніше? – щасливо усміхнулася Єсенія, притискаючись до плеча чоловіка.

Я хилитнула головою.

– Ох, Ярославо, – зітхнув професор Фієр. – До речі, там й до тебе дехто прийшов...

– І хто ж? – я втупилася поглядом за їхні спини й мало не закричала, побачивши Тайпана. От його я ніяк не сподівалася побачити.

– О, родина зібралася, прошу всіх до столу, – проговорила бабуся, запрошуючи всіх до вечері.

– Привіт, – обійняв мене Тайпан, подарувавши короткий цілунок.

– Привіт, тебе вже записали до нашої родини, – промовила я, все ще не розуміючи, що тут насправді відбувається.

– Я буду тільки радий стати її частиною. Ходімо? – Тайпан протягнув мені руку.

– Діти, розповідайте, як ви встигли так зблизитися? – Стефанія примружилася та подивилася на нас.

– Люба, відчепися від молоді, ти ж бачиш, що ці почуття щирі, але досі заборонені? – перебив її дідусь. – Мене ото більше цікавлять оці двоє партизанів, які вміло водили мене за ніс. Весілля вже спланували?

– Дядьку! – я вперше побачила, як почервонів Фієр. – Ми просто не хотіли афішувати стосунки. В Академії вистачає пліток. Навіщо додавати олії у вогонь?

– Це було моє бажання, – додала Єсенія. – І ми хотіли, щоб саме ви першими все дізналися про нас.

– Що ж, здивували та здивували, – кивнув дідусь.

– І справді, – підтримав Тайпан.

– Весілля ми ще не планували, тому у родини буде на це час, – посміхнувся Фієр, але ж ми зібралися не для того, чи не так?

– Молодість, молодість, – зітхнув Ренард. – Але ти правий, професоре. Я знайшов дещо в наших законах, що може змінити хід відбору наречених.