Ельма Кіраз - Називай мене Хаскі, Ельма Кіраз

— Софійка хоче їсти, — заговорила Меліса та вирвала мене з роздумів.

— Що? — я перепитав, але потім зрозумів, що вона казала, — що ж я маю дати їй їсти? Я взагалі рідко харчуюсь вдома.

— Ну яйця у тебе хоча б холодильнику є? Молоко? — здивовано спитала дівчина.

— Не знаю, — я знизив плечима, — востаннє покупки для мене робив Євген. То ж що там у мене є — не уявляю.

Меліса закотила очі і з дівчинкою на руках пішла на кухню. І за декілька хвилин будинок заполонив приємний аромат.

— Ти будеш? — спитала Меліса, викладаючи омлет на тарілки.

— Ні, я не голодний, — я заперечно похитав головою.

— Дивись, ми зараз поїмо, — дівчина посадилс Софію на крісло, — а потім підемо гуляти, добре? Ти обіцяєш мені трішки зʼїсти?

— Тя, — кивнула Софія та взяла до рук виделку.

Я максимально дивувався тому, яка ця дитина самостійна на свій вік. Чи це може так і має бути? Я ж зовсім нічого не знаю. Дівчинка чудово їла сама, проте Меліса трохи їй допомагала. Збоку це виглядало так, наче це мама і донька. Між ними відчувався якийсь особливий звʼязок. Мене це тішило. Потім вони пішли надвір, то ж я теж вирішив погуляти з ними.

— Захаре Вікторовичу, — за якийсь час приїхав Євген, — хто це? — він вказав на Софію.

— Ти знайшов няню? — я проігнорував його питання.

— Так. Вона приїде сьогодні ввечері.

— Вона хоч професіонал?

— Звичайно. Я обрав найкраще агенство.

— Добре…— я спостерігав, як Меліса та Софія грають у доганялки.

— Це ваша дитина? — спитав мій помічник, а я готовий був спопелити його поглядом.

— З чого ти це взяв!? — гаркнув я.

— Ну просто… Ви б для будь-кого не шукали найкращу няню…

— Євгене, — я намагався бути з ним ввічливим, — у тебе нема роботи в клубі? Ти не поспішаєш?

— Так. Вибачте, так, — він ще раз покосився в бік Меліси та Софії, а потім таки пішов до свого авто.

Євген ніколи не розчаровував мене. Він поряд практично з перших днів і завжди був чудовим помічником. То ж і зараз я розумію, що він питав це просто з людської цікавості. Він ж практично в курсі всіх моїх справ. Але ця тема надто складна навіть для мене. Якби ж можна було відмотати час назад… Що б я зробив? Мабуть не одружився б з Інною. Тоді це було якесь затьмарення розуму. Що прояснилось, коли я знайшов ті невипиті пігулки. Але якби не знайшов? Ці питання занадто надаваили на мене, тому я дістав сигару та втягнув такий приємний дим…

— Гей! — крикнула Меліса, — що ти робиш?

— Не зрозумів? — я затягнувся знову.

— Тут же дитина, — вона підійшла ближче, озираючись на Софію, що в той час складала якісь кубики.

— Ну і що? Вона далеко, дим не летить в її бік.

— Але це поганий приклад, Захаре. Так не можна.

— Припини, від одного разу нічого не буде. Тим більше, я мушу трохи розслабитись. Вся ця ситуація тримає мене в іржавих лещатах.

— Саме в іржавих, — Меліса схрестила руки на грудях і вигнула брову.

— Так. Бо їх заклинило. І не можливо розкрутити…— я прикрив очі, — знала б ти, як я втомився.

— Розумію, — Меліса підійшла ближче та все ж обійняла мене. Я випустив дим та викинув недопалок у попільницю.

— Я мрію, щоб ми поїхали кудись лише удвох. Куди завгодно, куди ти захочеш. І може б залишились там жити. Тільки ти і я. В новому місці, де ніхто нас не знає і де ми можемо робити все що завгодно, — я також поцілував Мелісу, ніжно, але впевнено вхопивши за сідницю. Вона засміялась, проте натяк мій точно зрозуміла.

— Пи-пи…— поряд почувся тоненький голос.

— Ти хочеш пити, так, маленька? — Меліса опустилась до Софії, поправила їй волосся і вони разом пішли до будинку.

Наче й нічого такого, проте я розізлився. Я б зараз міг бути з Мелісою удвох. Ми б випили вина, я б роздягнув її. Можливо, сьогодні у неї черговий комплект мережива, який зведе мене з розуму. Вона б своїми нігтями колола мою шкіру, як завжди любить це робити. А я від цього божеволію. Та на жаль, ні. Між нами зараз стоїть ця дитина. За якою зараз дивиться Меліса, а потім доведеться мені. Я не хочу бути поганим, але батьківство — не моє. У мене немає бажання звʼязувати себе обовʼязками, відповідальністю. Хочу жити так, як завжди. Зі всіма насолодами і щоб поряд була Меліса. І щоб ніхто не заважав мені торкатися її так, як я хочу.