Аманді Хоуп - Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп

Глава 53

- Вирішив поповнити ряди коханок? – несподівано пролунало знайомим голосом над головою.

Інстинктивно смикнулася, щоб відсторонитися від його високості, але Дракон не дозволив, стиснувши мене міцніше в обіймах.

Обернулася, зовсім поряд з нами стояв Сніговий барс і свердлив Асгарда поглядом сповненим ненависті.

- Я завжди на крок попереду, брате, - парирував на це принц, не випускаючи мене зі своїх рук, хоч я й намагалася вирватися.

- А у пані Алани ти запитав, чи підходить їй подібна доля? - єхидно продовжив Барс.

Начебто він намагався мене захистити, чому відчуваю ніби з брудом змішують.

Я взагалі сама за себе можу відповісти. Але мої спроби вирватися знову зазнали краху.

- Вона сама вправі вирішувати свою долю та її батько. А хто ти, щоби втручатися? - холодно відповів Чорний, навмисне притискаючи мене обличчям до своїх грудей, щоб навіть звуку вимовити не могла.

Що за тиранські вибрики?

– Сама? - гірко посміхнувшись, промовив Аслек. - Хіба ти залишаєш право вибору?

- Вибір є завжди, - відповів Дракон тим самим крижаним голосом. - Ти ж знаєш, у палаці магія заборонена.

- Коли це тебе зупиняло? - уїдливо запитав Барс і, не чекаючи відповіді, продовжив. - Відпусти дівчину, ненароком задушиш.

Нарешті, на мене звернули увагу, думала вже забудуть, що я тут взагалі знаходжуся. Цим би вельможам аби красуватися один перед одним, а ти стій, сопи в дві дірки і бажано мовчки.

Вивільнилася з ослабленої хватки Чорного, і глянула на принца Аслека.

- І вам доброго ранку! – видала, гнівно виблискуючи очима на одного й іншого.

До чого невиховані принци, при мені обговорювати мене надумали!

- Вам теж найкращого! - вклонився Аслек, окидаючи мене вивчаючим поглядом з ніг до голови

Він стояв за кілька кроків, зовсім поруч, невже ми так захопилися, що його не помітили.

«Як давно він тут опинився? І що бачив? Або ... - від наступної думки з'явилося відчуття, що мене крижаним душем облили: - Дракон спеціально поцілував мене, коли помітив, що ми не одні? Щоб продемонструвати братику силу? А я просто як дурна муха загрузла в павутинні?»

Слідкуючи за виразом мого обличчя, Сніжний розуміючий усміхнувся. Значить, мої припущення вірні? То була вистава для одного глядача?

На душі погано стало, зовсім я голову втратила від цього лускатого гада. Тільки виявилось, що це ще не кінець.

- Цієї дівчини тобі теж не бачити, - видав Асгард байдужим тоном, але я всіма фібрами душі відчула, наскільки він злий.

Ці двоє ніби вели давню суперечку, тільки цього разу я стала Яблуком розбрату.

- А ти розповів дівчині, що дав уже свою згоду на шлюб із принцесою Сульрі? - задав останнє запитання Барс, хитнувшись на підборах, і з переможним виглядом вирушив стежкою вглиб саду.

Мене, після його слів, ніби по голові чимось важким стукнули, така каша у думках утворилася.

Не розглядала я Дракона як потенційного чоловіка, та й планів на нього у мене ніяких не було. Чому ж так боляче?

- Я теж піду, - розвернулась у потрібному напрямку і навіть зробила кілька кроків, але він не дав втекти.

- Доведу вас, - спокійно промовив і, не слухаючи моїх заперечень, підхопив під лікоть і повів.

Шлях, що залишився, ми пройшли в тиші.Я мовчала, намагаючись переварити отриману інформацію і втихомирити серце, що розбушувалося.

Принц теж мовчав. Навіть не спробував виправдатися, всю дорогу чекала, що заговорить, а йому просто не було чого сказати.

Довівши мене до самого ґанку, випустив мою руку.

- Дякую! - кивнула і, не підводячи голови, пішла вгору східцями.

- Наші заняття, - гукнув мене Дракон. — Чекатиму на вас після сніданку в бібліотеці.

Невже він думає, що після всього сказаного ми зможемо з ним спілкуватися як раніше. Обернулася.

Його обличчя не виражало жодної емоції, наче маску одягнув і очі холодні. Чи сердиться, що його плани поповнити ряди коханок провалилися?

Нічого не відповіла, розвернулась і пішла. Не маю для нього слів. Нерозумно, звичайно, ображатися чи сумувати. Я в цьому світі ненадовго, тільки розберуся, як звідси піти, то ви мене й бачили.

Тільки все одно боляче. Як лещатами груди стиснуло.

«Та у вас стенокардія, моя люба!» - спробувала себе підбадьорити безглуздим жартом, але легше від цього не стало.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно