Лю Цисінь - Проблема трьох тіл

векторів є правильним прогнозом наступної конфігурації системи в наступний момент часу.

— Еволюційний алгоритм, — сказав Ван Мяо.

— Добре, що я здогадався запросити тебе, — Да Ши схвально кивнув у бік Ван Мяо.

Цілком правильно, але я дізнався про цей термін набагато пізніше. Відмінною особливістю цього алгоритму є те, що для проведення такого масиву обчислень потрібна наявність відповідного ресурсу. Для повного розв'язання задачі трьох тіл теперішніх комп'ютерних потужностей недостатньо.

А тоді, у храмі, у мене не було навіть калькулятора. Мені довелося піти до храмової бухгалтерії і взяти один із гросбухів і олівець. Я почав будувати математич-ну модель на папері. Обсяг роботи був колосальний, і я швидко списав десяток бухгалтерських книг. Чернець, який відповідав за ведення храмового обліку, був незадо-волений моєю спритністю, але позаяк настоятель прихильно до мене ставився, йому довелося роздобути мені ще паперу й олівців. Я ховав закінчені розрахунки під подушкою, а чернетки спалював у дворі храму в курильниці із пахощами.

Одного вечора в мою кімнату буквально увірвалася молода жінка. Це вперше нога жінки переступила поріг мого житла. Жінка прямо вчепилася в кілька клаптиків паперу з обгорілими краями — це була одна з моїх чернеток.

— Вони мені сказали, що це ваше. Ви вивчаєте задачу трьох тіл? — запитала із запалом. За лінзами великих окулярів її очі палали фанатичним вогнем.

Жінка невимовно здивувала мене. Мої математичні викладки були нестандартними, і зроблені записи перестрибували зі сторінки на сторінку за системою, відомою лише мені. І той факт, що за кількома обгорілими уривками вона змогла точно визначити предмет мого дослідження, свідчив про неординарний математичний талант. А також про те, що предмет дослідження неабияк її цікавить.

Я був не найкращої думки про туристів і паломників. Туристи не мали ані найменшого уявлення про те, на що вони приїжджають подивитися; лише бігали навколо, клацаючи затворами фотоапаратів. Паломники здавалися набагато біднішими, ніж туристи, і справляли враження інтелектуальних тупаків, які перебували у заціпенінні. Але ця жінка була інша, схожа на справжнього вченого. Як потім з'ясувалося, вона приїхала з групою японських туристів.

Не чекаючи моєї відповіді, жінка додала:

— Ваш підхід до проблеми є блискучим і революційним. Ми шукали рішення подібне до цього, щоб перетворити складність задачі трьох тіл на простий масив математичних обчислень, нехай і величезний. Звичайно, для проведення таких обчислень потрібен суперкомп'ютер.

Мені довелося її засмутити: — Навіть, якщо ми об'єднаємо потужності всіх комп'ютерів у світі, цього все одно буде недостатньо для проведення обчислень.

— Але ви повинні мати відповідні умови для заняття науковою роботою, а тут немає нічого навіть приблизно подібного до цього. Я можу забезпечити вам доступ до суперкомп'ютера. Я надам персональний комп'ютер для роботи. Завтра вранці можемо поїхати звідси.

Цією жінкою була, звичайно, Шень Юйфей. Як і сьогодні, вона була небагатослівна й авторитарна, однак привабливіша. Я досить далека від мирських принад людина. І зацікавленості жінками в мене було навіть менше, ніж у ченців, які мене оточували. Ця жінка, котра не вписувалася в традиційні уявлення про жіночність, була іншою. І вона приваб лювала мене. Позаяк у мене все одно не було певних занять у житті, я одразу пристав на її пропозицію.

У ту ніч я ніяк не міг заснути, накинув на плечі сорочку і вийшов у двір. Удалині, у темному залі храму, я побачив Шень Юйфей. Вона схилила коліна перед статуєю Будди із запаленими ароматичними паличками, і кожен її рух, здавалося, говорив про сильну побожність. Я безшумно підійшов і через відкриті двері храму почув її молитовний шепіт:

— Лорд Будда, допоможи моєму Господу покинути море страждань.

Я подумав, що швидше за все не дочув, але вона повторила знову:

— Лорд Будда, допоможи моєму Господу покинути море страждань.

Я не розбирався в релігії, і вона мене ніколи не цікавила, але я не міг собі уявити дивнішої молитви, ніж ця.

— Що ти сказала? — мимоволі вирвалося в мене.

Шень Юйфей, здавалося, не помічала моєї присутності. Її очі і далі були заплющені, й складалося враження, що її молитви підносяться вгору разом із димом пахощів, що чадили перед статуєю Будди. Після довгого мовчання вона нарешті розплющила очі й повернулася до мене:

— Іди спати. Нам завтра рано вставати, — сказала вона, навіть не дивлячись у мій бік.

— «Господь», якого ти згадала, — частина буддист-ського вчення? — запитав я.

— Ні.

— Тоді..?

Вона нічого не відповіла, лише задріботіла геть, щоб я не міг продовжити свої розпитування. Я повторював текст молитви про себе знову і знову, і вона мені здавалася дедалі більш дивною. Зрештою мене охопив страх. Я побіг до келії настоятеля і постукав у двері.

— Якщо хтось молиться Будді про допомогу іншому Господу, то про що це свідчить? — запитав я, розповівши йому в деталях побачене.

Настоятель мовчки дивився на книгу, яку тримав у руках, але він роздумував над моїм питанням, а не читав її. Потім сказав:

— Почекай за дверима, мені потрібен час, щоб обміркувати почуте.

Я повернувся і вийшов за двері, хоча це й було незвично. Настоятель був дуже начитаною й освіченою людиною. Як правило, він без підготовки міг відповісти на будь-яке запитання про релігію, історію чи культуру. Під дверима мені довелося чекати досить часу, щоб викурити сигарету, потім настоятель покликав мене.

— Я думаю, є тільки один варіант, що пояснює все, — з похмурим виразом обличчя сказав він.

— Який? Як це може бути? Хіба можуть існувати релігії, чиї боги потребують, щоб їхні віруючі молилися богам інших вірувань із проханням про порятунок?

— Її Господь насправді існує.

Його відповідь привела мене у сум'яття.

— Тоді... Будди не існує? — тільки-но я усвідомив, наскільки грубо це прозвучало, я попросив вибачення.

Настоятель повільно махнув рукою і мовив:

— Я казав тобі, що між собою нам не варто говорити про буддизм. Існування Будди ти не можеш зрозуміти і пізнати як форму існування. Але те, як існує її Господь, — для тебе зрозуміло... Більшого я тобі сказати не можу. Але можу порадити не їхати з нею.

— Чому?

— Просто інтуїція. Я відчуваю, що за нею стоять речі, про існування яких ані ти, ані я не можемо навіть уявити.

Я вийшов із келії настоятеля і попрямував до своєї кімнати через усю територію храму. Місяць був уповні. Я глянув на нічне світило і побачив сріблясте, дивне