Джон Гришем - Бар «Когут»

було зрозуміти, чому Даррелл Кромлі, Престон Клайн та інші їм подібні швендяють усе життя по коридорах, ладні будь-якої миті накинутись на довірливих людей. Можливо, в них немає іншого вибору, і ця робота — єдине, на що вони здатні. А може, їм легше працюється, бо вони не бояться бути спійманими через відсутність ліцензії. Зола припинила полювати в амбулаторіях, хоча ще не повідомила про це компаньйонів. Вона змінила, удосконалила й відшліфувала свій підхід до потенційних клієнтів дванадцятьма різними способами, але так і не заманила в пастку жодного пристойного. І вона втомилася від спроб. Крім того, це так підступно. Щоразу, перед тим, як накинутися на чергову бідну покалічену людину, вона почувалася хижаком. За відсутності хлопців вона гаяла час у залах федерального суду, спостерігаючи за справжніми судовими й апеляційними змаганнями. Вони викликали в неї захват і водночас трохи пригнічували. Ще кілька років тому вона почала навчатися в юридичній школі, мріючи стати справжнім юристом. А тепер вона могла лише спостерігати за ними й за тим, що відбувається.

— Той Моссберґ відхопить пів гонорару? — спитала вона за сніданком.

— Я не знаю, — відповів Марк. — Як і переважно все, із чим ми стикаємося в нашій практиці, це щось новеньке. Певно, він розділить гонорар із Джеффрі Корбетом.

— Корбет ще не підписався, — додав Тодд.

— Ні, але ми побачимося з ним дев’ятнадцятого.

— Ми? — спитав Тодд.

— Так. Я хочу, щоб ти пішов зі мною і робив нотатки.

— Отже, ти будеш юристом, а я твоїм секретарем?

— Молодшим компаньйоном.

— Оце так! Дяка. А що як Корбет відмовиться?

— Через два дні після того в нас призначено зустріч із Саллі Перлманом, другим кращим юристом у місті у справах про медичну недбалість. Якщо не вийде з Корбетом, підемо до Перлмана. Якщо вийде, скасуємо зустріч із Перлманом.

— Ти кажеш так, наче знаєш, що робиш, — зауважила Зола.

— Поняття зеленого не маю, але потроху навчився добре хитрувати.

— Он як, — протяг Тодд і запитав: — А як ти будеш хитрувати, якщо хтось у фірмі Корбета чи Моссберґа копне трохи глибше й з’ясує, що в нас немає права на практику ані в окрузі Колумбія, ані десь іще, якщо вже на те пішло? Оце мені й не подобається в цій витівці. Ми у відносній безпеці в кримінальних судах, бо там на нас ніхто не звертає уваги, а нашим клієнтам до одного місця справжні ми чи ні. Але тут зовсім інше. Це значний судовий процес, де кожна дрібниця буде ретельно розглядатися купою спостережливих людей.

— Погоджуюсь, — долучилась Зола. — У мене є ідея. Хоча, звісно, я не впевнена, чи щось із цього вийде, тому що, слухайте, ми взагалі ні в чому не впевнені, так? Бо ми із Фоґґі-Боттому. Але, скажімо, одного чудового дня складеться угода на два мільйони, що максимум для Віргінії. І адвокати візьмуть собі третину.

Марк підняв руку:

— Пробач, що перебиваю, але, імовірно, це буде сорок відсотків. Я знайшов прецеденти, де суд затверджував сорок відсотків, бо через складність справи задіяно багато юристів. Б’юся об заклад, і Корбет, і Моссберґ запросять сорок відсотків. У Рамона не залишиться вибору.

— Чудово, — сказала вона. — Хай буде сорок відсотків. Корбет і Моссберґ поділять нарівно, тобто по чотириста тисяч на кожну контору. Ми беремо половину від Колберттової частки, тобто двісті тисяч наші. І ось моя божевільна ідея: а що як запропонувати Колбертту викупити наш інтерес просто зараз, заздалегідь, і ми втечемо раніше, ніж хтось нами зацікавиться і почне під нас копати.

— За скільки? — спитав Марк.

— За половину. Надамо половинну знижку й ухилимося від справи, маючи сотню тисяч у кишені, — вона ляснула пальцями. — Ось так. Зразу ж отримаємо наші гроші, не будемо марудитися із справою та хвилюватися, що нас спіймають.

— Блискуче! — вигукнув Тодд. — Мені це подобається. А можна продавати інтерес у судових позовах?

— Я уважно розглянула це питання і не знайшла жодних етичних заборон, — відповіла вона.

— Непоганий план, — погодився Марк. — Можемо обговорити це з Корбетом.

МОРГАНА НЕШ ІЗ «НАУ-ЕССИСТ» написала таке:

Дорогий Марку Фрейжере,

це знову я, проста формальність. Як Ваші успіхи в навчанні в цьому семестрі? Які плани на весняні канікули? Сподіваюсь, Ви поїдете до Флориди чи в якесь інше місце з пляжами. Коли ми розмовляли востаннє, Ви перебували в гнітючому стані й проявляли замало захвату від юридичної школи. Сподіваюся, наразі все владналося Найближчим часом нам треба буде обговорити план відшкодування Будь ласка, надішліть мені вісточку, коли Вам буде зручно.

Останній частковий платіж: 13 січ. 2014 = $32,5 тис. дол. Повний борг із відсотками: 266 тис. дол.

Щиро Ваша,

Моргана Неш, представниця державного сектору.

Марк зразу ж відписав:

Люба пані Неш,

в останньому листі я чемно прохав Вас залишити мене в спокої, тому що я на лікуванні й Ви справді не подобаєтеся моєму психотерапевту. Він каже, що через мої позики, такі величезні і через мій борг, такий задушливий, я можу бути на межі серйозного емоційного зриву. Він каже, що я нестабільний. Прошу, будь ласка, відчепіться або в мене не зостанеться вибору, як сказати моєму психотерапевту, аби він зв’язався з Вашим адвокатом.

Щиро Ваш,

Марк Фрейжер.

Тодд отримав листа від Рекса Ваґнера із «Служби студентських позик»:

Шановний пане Лусеро,

мені випала честь підтримувати сотні студентів, які взяли позики, так що чого тільки я не бачив. Це звична річ, коли хтось штибу вас — безробітних — намагається ігнорувати мене. Даруйте, я нікуди не дінусь, як і Ваш борг. Нам треба поговорити про план відшкодувань, якщо тільки його не буде відкладено у випадку, коли ви знайдете пристойну роботу. Будь ласка, напишіть мені щонайшвидше.

Останній частковий платіж: 32,5 тис. дол., 13 січ. 2014; усього з відсотками: 195 тис. дол.

Щиро Ваш,

Рекс Ваґнер, старший позиковий консультант.

На що Тодд негайно відповів:

Шановний старший позиковий консультанте СС Ваґнере,

Коли ви відчуваєте, що пастка зачиняється ви міркуєте про те, як з неї вибратися Є відчайдушні шляхи, один із яких кинути школу й переховуватися.