Юлія Бонд - Покохай мене, Юлія Бонд

Діставши з сумки щоденник, наважуюсь зробити запис. Обмірковую кожне слово, перш ніж його перенести на папір.

Більше не плачу.

"Привіт сьогодні 1 вересня. Діти йдуть до школи, а я їду в інше місто. Сподіваюся, що там я зможу стати щасливою, але вже без нього. Другий шанс із Потоцьким ми просрали. Хто винен? Та кожен потроху.

У мене згоріла фотостудія. Я зазнала сильного стресу, втратила зв'язок з реальністю. Майже не збожеволіла, але за звичкою вирішила діяти поодинці – ну як вмію. Розіслала резюме, столична модельна агенція відгукнулася. Запропонували контракт на рік.

Загалом, я заплуталася. Відмовилася від стартапу, який запропонував Потоцький. А він на помсту відмовився від нас".

Перечитую написане. Не подобається. Ні, все було не так.

Просто він ніколи мене не кохав. Просто втомився від моїх заскоків, не схотів з ними миритися і спробувати прийняти таку, яка я є.

Виходить, все було дарма.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно