Белла Сніжна - Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна

Глава 27

Олександра

Почуття дежавю тепер завжди буде мене переслідувати? Та ж кімната, той же мерзенний присмак алкоголю в роті, як і після сварки з Ромою.

Скільки ж ми вчора випили?! Багато! Судячи по пляшках в кімнаті. Жах просто! Більше з Марго пити не буду! Точніше стільки пити не буду. Або взагалі пора зав'язувати? Зіп’юсь же ж!

А на тумбочці знову чарівна таблетка і пляшка води. Рома сама досконалість!

Рома! Як соромно! Навіщо я взагалі пішла до нього, після невдалого побачення з Миколою? У-у-у! Микола! Очі б мої цього козла не бачили! Але ж як красиво заливав! І що в результаті? У нього є вагітна дівчина! Свиня! Голова розболілася з новою силою.

Пігулку була тільки одна, тому довелося йти на кухню. А там Рома. Сидить, п'є каву. І Піратик. П'є з лотка. Обидва подивилися на мене, коли увійшла. Піратик вже перейняв його повадки?

- Привіт. - кажу, зніяковіло.

Прокинулась я в майці Роми. Наскільки я пам'ятаю, з клубу ми поверталися одні. Значить переодягав він мене? Або я була в силах це зробити сама? Взагалі не пам'ятаю, що сталося після того як ми сіли в таксі!

Пройшла вперед, сіла за стіл. Боюся підняти погляд на Рому. Останнім часом я і так його майже використовувала, як няньку для Піратика. А тепер ще й вчорашнє.

- Розповіси, що сталося, або помовчимо? - питає раптом Рома.

Піднімаю погляд. Дивиться. Чекає. Відбиває нетерпляче пальцями по стільниці.

- Я просто хочу знати, мені чекати ще таких візитів, або це була одноразова акція? – питає він. 

Мовчу.

- Твій телефон розривається з самого ранку. Втратив тебе твій Микола.

Мені лише ввижається єхидство в його голосі.

Я дивлюся на екран. Двадцять пропущених від Миколи і вісімдесят повідомлень.

- Та пішов він! - кажу, закидаючи його номер в чорний список.

- Що ж так? Пройшла любов? - язвить Рома.

- Смішно тобі? - уточнюю, примружившись.

- Ні. - різко змінює він тон, на серйозний. - Просто попереджу, що мені не подобається, коли до мене вриваються посеред ночі, порушують мої плани.

Згадала що, коли я прийшла з Ромою була якась дівчина. Красива.

І чомусь образилася. Нерозумно, знаю. Але так, я образилася на Рому, що він завів собі когось! Дура! Я!

Сама ж пішла. А він нічого не сказав, не зупинив. Просто пішов і запропонував секс.

Смішно зізнатися, але на Рому я зараз серджуся більше ніж на обманщика Миколу.

Подивилася серйозно на чоловіка навпроти.

- Я зрозуміла. - киваю. - У вихідні заберу Джека.

Рома мовчить.

- Капітана Джека Горобця. - виправляє він мене.

Посміхаюся. Жартує, значить не сердитися? Ось, навіть посміхнувся у відповідь.

- Я радий що ти повернулася. - раптом каже він.

Я в шоці відкрила рот після його заяви. Несподівано! Так Рома сам походу не очікував цього визнання. Сидить, немов пізнав істину буття.

- Я теж рада. - кажу.

Рома, киває. Ну так. Ще б я була не рада. Він навіть не сумнівався. Але такі слова звучать серйозно і дуже по-діловому.

- З Миколою покінчено? - питає.

- Так. - киваю.

- Тоді можеш залишитися. - каже.

Не пропонує, а немов ставить перед фактом. А раптом я не хочу! А я що, не хочу? Хочу! Як мінімум Рому хочу! Але що б не впасти в калюжу обличчям, хоча, здавалося б, куди більше то, пориваюся щось сказати.

Але Рома не дає.

- Тільки на цей раз на моїх умовах. - прибиває своїм поглядом до стільця.

- На яких? - це в мені жіноча цікавість говорить.

- Ніяких зв'язків на стороні. Ніяких більше Миколаїв.

- І Аліс? - уточнюю.

Так, що дивишся? Я пам'ятаю цю фіфу накачану.

- Аліс і не було. - каже він так легко, що я вірю.

- Це все? - питаю.

- І ще одне. Кіт залишається у мене. 

- Навіщо він тобі?

- Якщо не виконаєш умови нашої угоди, то візьму його в заручники і буду катувати. Відправляючи тобі клаптики його шерсті в конверті.

- Серйозна загроза. - поклала руки на стіл, схрестила пальці. - У мене є час щоб обміркувати Вашу пропозицію?

- Звісно. - каже Рома, дивиться на наручний годинник. - У тебе рівно ... п'ять хвилин. Поки я буду взуватися.

Говорить і виходить.

«Як він зумів дати мені так багато часу?» - язвлю про себе, а сама задумалася. Прислухалася до себе. Ну і що ж мені робити?

- Я згодна! - кажу, вийшовши до нього.

Рома вже взувся, дивиться на годинник.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍