П'єр Паоло Пазоліні - Нафта

й дещо захисна усмішка. «Любий», — мовив Карло, бажаючи привітатися з його дивовижним ˃ знаряддям ˂. Серджіо ледь помітно посміхнувся, його чорні, мутні, майже розкосі очі примружились. У відповідь він лише схопився рукою, яка теж була маленькою та тремтливою, за Карлове плече й нахилив його несамовито сильно, сказати б грубо, до свого члена. Карло схилив голову, охоче підкоряючись своїй долі, й продовжив, спочатку лише механічно, своє діло. Він відкрив рота, насилу взявши увесь член Серджіо: він лише трохи почав рухатись, збираючись трохи згодом зробити це натхненніше та з більшою насолодою, коли відчув, що пеніс хлопця набух, ставши майже болісно напруженим, а потім вмить відчув кілька швидких та різких скорочень, по яких його рот наповнився морем густої і солодкої рідини; а тим часом Серджіо, обійнявши його обома руками за потилицю, щосили притягнув Карло до себе. На відміну від Сандро, Серджіо не чекав, поки впаде остання крапля. Він витяг пеніса і відвернувся, застібаючи штани, бо вже зібрався податися геть. «Чекай, я оближу», мовив до нього Карло, відчувши раптом болісне, несподівано нестерпне бажання ще раз взяти той член у свої руки. Та Серджіо, навіть не слухаючи його, знизав плечима й побіг до товаришів, нарешті голосно сміючись. Щойно Серджіо відійшов від Карло на кілька кроків, від гурту хлопцевих друзів, які чекали своєї черги, відійшов наступний парубок і побіг. Це був Клаудіо, один з трійці, які були з провінції Неттуно, з Лаціо. Власне, насправді з гурту їх вибігло двоє, але Клаудіо випередив іншого; той почав гучно й незадоволено заперечувати, але Клаудіо огризнувся йому у тому ж дусі. Це неабияк звеселило хлопця, що усміхався розбишакуватою усмішкою, що хитро застигла на широкому роті убогого хлопчини. Цю усмішку стримати було неможливо, й це була відповідь на щось таке, чого Карло не був спроможний збагнути. Та, здається, Клаудіо зрозумів, що це є чужим для Карло, тож сільською говіркою й навіть з якимсь евфемізмом звернувся до Карло, сказавши: «Здоров». Так він означував, що настала його черга; ледве-ледве, мізерно, але цього вистачило, щоб підкреслити власну особу, виділившись серед решти. Мабуть, у душі він цим переймався, хоча зовні це здавалося несерйозним і не надто значущим. Не припиняючи посміхатися своїм великим ротом, хоч обличчя у хлопця було маленьке, як у трохи злодійкуватого блондина, він став за кілька кроків від Карло, на краєчку майданчика, розстебнув штани й хвацько витяг свого дружка. Проте не тому, що хотів якнайшвидше розважитися з Карло, а просто щоб попісяти. Він якусь хвилину зосереджувався у тиші, а в очах його застигла бешкетлива радість, а потім почав довго відливати, притримуючи ще маленький та в’ялий пеніс руками. Він відливав саме в той бік, де сидів Карло, всміхаючись зухвало, з викликом, його усмішка була неприховано повна якогось незбагненного домагання: ніби хотів, щоб Карло спостерігав за тим, як він пісяє. Чи, може, він мав на думці отримати безслівний дозвіл помочитися власне на Карло. Так чи не так, але те відливання призначалося для нього. Клаудіо спостерігав за ним у ті безкінечні хвилини. Часом опустивши очі на гордо піднятий догори маленький пеніс, який підтримував пальцями, а часом дивлячись просто на Карло, не зводячи з нього очей, Клаудіо стояв рівно, худий і тендітний, як дитина. Проте все його тіло пашіло мужньою рішучістю, поєднаною з легкою й недбалою доступністю, яка трапляється серед дітей, у чиїх родинах не панує злагода, а тому вони завжди залишені самі на себе. У нього були набряклі червоні руки — значить, різнороб. Утім, він будь-коли міг покинути свою справу, домівку й піти заробляти на життя крадіжками. А може, саме зараз цим і заробляв. Біляве волосся на продовгуватій голові з двома відстовбурченими вухами утворювало на чолі широку й округлу чуприну, блискучу, наче шовк, яка була ніби тавром саме такої долі: до того вже воно було занадто звичне й занадто неймовірне, що не вірилося, що це волосся пересічного парубка. Натомість усе інше в ньому було цілком буденним і свідчило, що його чекає цілком звичайна доля: він був довгоносий, гладесеньке довгобразе обличчя, карі очі з трохи злодійкуватим поглядом, великий рот. Закінчивши справу, він на кілька кроків наблизився до Карло; без зайвих церемоній взявши його за голову, хлопець упхнув йому в рота свій маленький, досі в’ялий член, з якого ще капала сеча. Цього разу від Карло вимагалися винятково навички гарної шльондри. А саме вміння зробити так, щоб член стояв, річ, яка вважається нормальною й більше відповідає правилам, ніж два попередніх випадки. Тому Карло намагався показати свою неспішну вправність. Цього разу у Карло теж калатало серце, адже пеніс йому завжди здавався ніби загадкою: в’ялий, як годиться для того, хто, по черзі з іншими двадцятьма, вдається до послуг повії. Отож Карло вдався до всіх хитрощів любовного мистецтва, котрі опанував за ці кілька місяців, визнаючи, що кожен член по-своєму особливий. Цей він брав у рот сильно, неспішно й глибоко або ж смоктав швидко, беручи в рот лише голівку й одночасно пестячи його язиком. Разом з ротом він використовував і руки. Але Клаудіо наче й не думав збуджуватись. На мить перервавшись, щоб сплюнути, Карло глянув на хлопця. Він стояв, трошки нахилившись, але нібито зовсім не збентежений чи збайдужілий: його очі досі були сповнені простої співучасницької іронії, повної надій. Підбадьорившись, Карло завзято продовжив свою справу; власне, не забарились і перші наслідки його старань: пеніс почав наливатися й затвердівати. Утім, навіть цей етап трохи затягнувся. Знадобилося трохи часу, щоб він став, як колись казали, «незгірший». Ось де Карло почав неабияк радіти. Адже боявся, що Клаудіо має один з тих маленьких членів, через які трапляється стільки розчарування й горя. Утім, аж ніяк. У Клаудіо пеніс був величенький, завбільшки майже як у Сандро чи Серджіо. Може, не такий пухкенький, але натомість довший. Аж поки цілком не затвердів і тоді несподівано став твердий, як камінь чи як булава. Й справді, невдовзі стало очевидним, що Клаудіо вважав свій член ніби зброєю. Він вставляв його в рот Карло грубо, запихаючи мало не в глиб піднебіння. Він знов і знов повторював цей рух, щоразу висовуючи пеніс до кінця й знову шукаючи ним рот Карло, ніби спостерігаючи згори за насиллям, яке вчиняв. Він безжально заштовхував увесь пеніс до кінця у рот Карло, від чого той починав задихатися й відчувати позиви до блювоти. Певна річ, що Карло, не опираючись, покірно дозволяв йому так